Пошук по сайту


Син українського народу Михайло Васильович Остроградський

Син українського народу Михайло Васильович Остроградський

Полтавський міський багатопрофільний ліцей № 1

ім. І. П. Котляревського




Евристична бесіда з використанням мультимедійних засобів

Із досвіду роботи вчителя-методиста,

Заслуженого вчителя України

Доценко І. Д.
Полтава – 2015

Тема: Син українського народу Михайло Васильович Остроградський
Мета: Поглибити знання учнів про видатного математика і механіка Михайла Васильовича Остроградського, виховувати почуття гордості за талановитого земляка, вчити співчувати і співпереживати людським стражданням, уважніше ставитися до своїх близьких та оточуючих, знайти в собі бажання допомагати іншим, поважати знання і прагнути здобувати їх.
Наочність. Мультимедійна презентація „Михайло Васильович Остроградський”. Книги М. В. Остроградського
Типи роботи. Евристична бесіда.

Інтерактивний виступ.


Евристична бесіда
Михайло Васильович Остроградський математик, фізик, механік, один із засновників Петербурзької академії наук.

Народився Михайло Васильович 24 вересня 1801 року в селі Пашенна на Полтавщині в сім'ї українського поміщика. У сім'ї був четвертим серед п'ятьох дітей.

„...Сім'я чималенька. Діти ростуть як із води. Цілісінькими днями гасають з хутірівською дітворою по пагорбах, грають в схованки, тягають корзинами карасів з болотних ковдобин.

Хвилювала мати дружба сина з кріпаками. Помічала, що недостає в погребі то яблук, то сала. Насторожувала синова пристрасть: кишені завжди забиті всілякими мотузками. Все міряє, а потім переводе у аршини, лікті, п'яді. А у сусідньому селі годинами спостерігає за вітряком. Вночі схоплюється, сидить у ліжку, довго не може заснути.

Житейські буревії не минали Остроградських. Якось серед білого дня на подвір'я Остроградських влетів верхівець. Здибивши змиленого коня, загукав:

– Егей! Чи є хтось живий у цьому домі?

Василь Іванович, батько, саме обідав. Сердито кинувши ложку, вийшов на ґанок.

– Чого лементуєш? – запитав. – Чи війна почалася?

– Не війна, добродію. Ваш син розбився.

Сім верст гнав батько коня, не жаліючи. Серце крижаніло, перехоплювало подих. На возі, встеленому свіжим снігом, лежав його Михайло. Обличчя, груди, руки в глибоких подряпинах. Якась бабуся прикладала до ран мокрого рушника. Права нога, обмотана рядниною, нагадувала товстезне поліно.

Вже вдома, вклавши сина в ліжко, батько запитав:

– Чого ж тебе понесло до вітряка?

– Хотів заміряти крила.

Михайло не міг пояснити це. Просто йому кортіло виміряти ті крила, які так легко крутять велетенські жорна.

Ярина Андріївна, мати, дуже переживала синове нещастя. І була переконана, що тут не обійшлося без лихих людей, а. може, й нечистої сили.

– Яка там хворість! – відказав батько. – Йому вчитись пора.

Так у вісім років Михайла віддали на навчання в Полтавську гімназію, помістивши в пансіон при ній, де наглядачем у той час був відомий український письменник І. П. Котляревський. Навчався М. В. Остроградський в гімназії не дуже старанно – гімназійне життя, муштра викликали внутрішній протест юнака, а навчання не розвинуло його природних здібностей. Батьки вирішили забрати сина з гімназії й влаштувати на військову службу. Юнак гаряче бажав стати військовим. Але по дорозі до Петербурга він з батьком заїхав до П. А. Устимовича Михалойового дядька, і той умовив його готуватися до вступу в Харківський університет.

Через два роки навчання наступив перелом у ставленні до науки, коли Михайло слухав лекції Андрія Федоровича Павловського та під впливом видатного вченого Тимофія Федоровича Осиповського ректора університету. Успіхи були вражаючими, у 1818 р. він блискуче складає екзамени за трирічний курс університету і одержує атестат.

Не хотів Остроградський вступати до університету. Навчання здавалося нецікавим і непотрібним. Судіть самі. Ось уривок з промови професора Казанського університету пана Нікольського:

„У математиці є чудові подібності священних істин, що провіщає християнська церква. Наприклад, як число без одиниці бути не може, так і всесвіт, яко ста, без єдиного владики існувати не може. Перша аксіома в математиці: всяка величина рівна сама собі; головний же пункт віри полягає в тому, що Єдиний в першооснові слова своєї могутності рівний сам собі. У геометрії трикутник є перший найпростіший вид, і наука про оний служить основою інших геометричних побудов та досліджень... Свята церква спрадавна використовує трикутник символом Господа, яко верховного геометра, творця всея тварі... Гіпотенуза в прямокутному трикутнику є символ сплетіння правди і миру, правосуддя й любові через заступника Бога й людей, що поєднує горішнє з долішнім, небесне із земним...”

У 1819 р. вийшло положення, за яким дозволялося присуджувати вчений ступінь кандидата наук тим, хто успішно закінчує університет. Чотири рази Остроградський здавав екзамени за університетський курс, але свідоцтва про його закінчення так і не одержав через свої антирелігійні погляди. Для удосконалення математичних знань йому довелось поїхати до Франції. Там під впливом П. Лапласа, Ж. Фур'є, О. Коші та інших видатних французьких математиків він почав дослідження в галузі математичної фізики.

„Лаплас любив ставити студентам хитромудрі задачі. З ними мало хто міг упоратися, і часто ті задачі перекочовували в Сорбонну, Політехнічну і Нормальну школу, де хтось-таки розплутував їх. Траплялося й так, що вони поверталися до автора нерозв'язаними. За традицією в кінці лекції він пропонував аудиторії свої нові задачі. Але щоразу, як тільки він закінчував писати на дошці умову, на задній парті підносилась здоровенна правшая. Потім підводився сам велетень і диктував розв'язування задачі. Такого ще не було і Лаплас почав собі поближче познайомитись з юнаком. Лаплас запросив до себе Остроградського на склянку чаю. Запитуючи про розв'язок задачі Лаплас бачив великі та незграбні символи і знаки. Михайло ніколи не був каліграфом. Але Лаплас гідно оцінив їхню внутрішню красоту і гармонію. А головне – такі несподівані переходи. Як тільки вони могли прийти в голову цьому губатому слов'янину. Він знав інший спосіб, що правда довший. А в Остроградського – все навпростець.

За чаєм Михайло розповідав про себе і свій далекий край. Прощаючись Лаплас запропонував Остроградському впорядкувати його бібліотеку. Не роздумуючи Михайло погодився. З того дня Остроградський став частим гостем у Лапласів”.

Фундаментальні роботи Ньютона та Лейбніца дали математичний апарат для дослідження тих проблем механіки й астрономії, які зводились до функцій одного аргументу (часу). Вже у своїй першій роботі присвяченій розповсюдженню хвиль у ємкості циліндричної форми, він розв'язав задачу, на яку проголосила конкурс Паризька академія наук. М. В. Остроградському вдалося узагальнити форму інтегрального обчислення, що була виведена в одному загальному випадку К. Ф. Гаусом. Так з'явилась теорема Остроградського-Гауса, яка до цього часу має широке використання у фізиці.

У 1828 р. Остроградський повертається на батьківщину. Його запрошують викладати математику в Морському кадетському корпусі в Петербурзі, та обирають ад'юнктом Російської Академії наук, а ще через два роки він одержав звання академіка. Інтенсивна діяльність Остроградського продовжувалася в академії більше ЗО років, за цей час не вийшло жодного тому „Записок Академії”, у якому не було б його матеріалів. Список опублікованих праць Остроградського містить у собі більше 100 назв.

Остроградський плідно займався теоретичною механікою й математичним аналізом. За 40 років наукової діяльності він написав ряд праць з основних проблем механіки.

Ранньою весною 1837 р, зустрів у Петербурзі Жуковського.

– Хочу познайомити вас з одним молодим чоловіком, земляком вашим. Талант на весь світ. Він переверне вам душу.

Поруч із Жуковським стояв невисокий, міцної статури юнак. З під його густих брів дивилися глибоко посаджені добрі сірі очі.

– Щаслива нагода, чи як у вас, математиків кажуть, випадковість, звела тут земляків. Запам'ятай, Тарасе, цю мить перед тобою світило найточніших й найнедоступніших нам, простим смертним, наук – М В. Остроградський.

Дуже швидко вони заприятелювали. Вірші Шевченка, які потрясли Остроградського. Доля Шевченка заслуги Шевченка. Чим ще вірші могли допомогти кріпакові? Хіба що, лише це в Його силах.

Багато праць вченого мали прикладний напрямок – він займався зовнішньою балістикою та статистичними методами, Остроградський брав участь у роботі різних комісій Академії наук: по введенню григоріанського календаря; по водозабезпеченню Петербурга; по астрономічному визначенню кордонів імперії по дослідженню можливості використання електромагнетизму для навігаційних цілей; по введенню в Росії десяткової міри, вагів, монет тощо.

Водночас вчений з великим успіхом читає перший публічний курс лекцій з небесної механіки, рецензує праці, що надходять в академію, робить доповіді, присвячені актуальним питанням теорії хвиль, теорії теплоти, пружним коливанням, віковим нерівностям у русі планет, рівноваги і руху твердих тіл.

Багато уваги і сил вчений віддавав викладацькій роботі. Він читав лекції з різних фізико-математичних дисциплін у Головному педагогічному інституті, Інституті шляхів сполучення, Морському кадетському корпусі, Інженерній академії і училищі, Артилерійській академії і училищі. У нього була життєва потреба передавати знання, що вражали своєю досконалістю і логічною завершеністю їх викладу. М. В. Остроградський був чудовим педагогом. Він завжди цікавився питаннями методики і педагогіки. Майже за 27 років праці в Головному педагогічному інституті підготував цілу плеяду вчителів, методистів, авторів підручників і навчальних посібників. Крім викладацької роботи, протягом довгого часу Остроградський був головним спостерігачем за викладачами математики у військових навчальних закладах Росії. У багатьох своїх наукових працях він висвітлює проблеми викладання механіки і математики. Вчений вважав, що головне завдання навчання – зацікавити учня.

„Роздуми про викладання”, написані ним у співавторстві з французьким математиком і педагогом Блюмом, що були спрямовані на підвищення ефективності навчання, не втратили своєї злободенності та практичного значення й сьогоденні.

Минуть роки, і син Остроградського Віктор Михайлович, хворий, без шматка хліба, звернеться до Академії наук з проханням допомогти, врятувати від голодної смерті на вулиці.

Не дочекавшись відповіді, нещасний удруге зробив спробу розжалобити академію. „Насмілююся поштиво додати до поданої записки, – пише він, – що нині хворий просить, як просять бога, про невідкладну допомогу, і якби така була можлива, видати йому авансом хоча б десять або кілька карбованців, інакше потім та допомога буде непотрібною”.

Цього разу крик умираючого з голоду сина великого вченого почули. За розпорядженням президента Академії наук великого князя Костянтина Костянтиновича Віктору Михайловичу пожалували тридцять карбованців.

Син Остроградського вмер у полтавському будинку для безпритульних дворян.

Наукові досягнення Остроградського високо оцінили сучасники. Його було обрано членом Академії наук у Нью-Йорку, Турінської Академії, Національної Академії в Римі, членом-коресподентом Паризької Академії наук. Він у почесним членом багатьох наукових товариств і університетів. Для російської та української інтелігенції Остроградський став таким авторитетом, наслідувати який радили кожному, хто став на шляхи науки. Проводжаючи своїх синів до вищої школи, батьки бажали одного: „Ставай Остроградським!”

На Україні ім'я Остроградського живе в назвах вулиць і проспектів, міст і селищ. На батьківщині вченого в Козельщинському і сусідньому Кобеляцькому районах створені музеї М. В. Остроградсько­го, тут пам'ятають і шанують свого славетного земляка. У 1998 р. ім'я Михайла Васильовича Остроградського було присвоєно Полтавському обласному інституту післядипломної освіти педагогічних працівників. Якщо наша сьогоднішня розповідь надихнула хоча б одного з вас стати математиком, фізиком, механіком або філософом, то я задоволена і ви вважайте, що ваша праця не пропала даремно!


Інтерактивний виступ
Багато видатних письменників, художників, діячів науки та культури народила земля Полтавська у XIX ст. Але, мабуть, найпочесніше місце серед них належить видатному українському математику – Михайлу Васильовичу Остроградському, який завдяки гостроті та сміливості свого розуму, глибині аналітичних здібностей та широкій математичній освіті зумів оволодіти вищими ступенями сучасного йому природознавства і, зокрема, математики та механіки. Завдяки цьому він у своїх наукових працях одержав результати першорядного значення і зайняв почесне місце серед найвидатніших математиків свого часу.

Дитинство

Родина Остроградських походить із козацької старшини. Народився Михайло Васильович 24 (12) вересня 1801р. у селі Пашенна Кобеляцького повіту Полтавської губернії. Батько - Василь Іванович – був поміщиком середнього достатку (мав 270 душ кріпосних), дослужився до чину колезького асесора і в 1809 р. пішов у відставку. Мати – Ірина Андріївна Устимович, із родини чиновника, була лагідною та дбайливою господинею. Михайло був четвертою дитиною, мав старшого брата Йосипа та сестер Олену й Марію. У 1809р. народився брат Андрій. У досить патріархальній сім'ї Остроградських зберігалися звичаї батьків і розмови велись українською мовою. Михайло юність свою проводив у спілкуванні з сільськими ровесниками, жваво сприймаючи ті ж казки та повір'я, що і вони, і надалі на все життя зберіг у собі приязнь та любов до своєї домівки, до рідного краю.

За свідченням біографа, жвавий Мишко ще в ранньому дитинстві виявляв рідкісну спостережливість і природну схильність до виміру якоїсь речі та іграшки. Хлопчику ішов уже 9 рік і треба було готуватися до служби, військової чи цивільної, а першим кроком у цьому напрямку був початок навчання. З цією метою у 1809 р. батько відвіз сина до Полтави.
Полтава
Полтава того часу була невеликим провінційним, але знаменитим в історичному плані містом, на околицях якого відбулась відома битва із шведами. У 1802 р. була заснована Полтавська губернія і відтоді місто стало досить інтенсивно розбудовуватись. У лютому 1808 р. тут була відкрита гімназія й одночасно будинок „для виховання бідних дворян”, своєрідна школа-інтернат. Виховною роботою тут займались помічники директора, названі наглядачами. Серед них у роки навчання Миколи Остроградського був відомий український письменник І. П. Котляревський, майор у відставці. Він щиро піклувався покращенням побуту своїх вихованців та влаштовував для них додаткові заняття з військової справи, креслення, танців. Тут Мишко жив та навчався один рік.

У той же час, за старим звичаєм російських дворян, майбутнього математика 1809 р. записали на службу до канцелярії полтавського цивільного губернатора у чині губернського регістратора. Далі (у 1812 р.) його перемістили до Роменської, а трохи пізніше – до Полтавської поштової контори. Тут його скоро підвищили до чину колезького регістратора і він там числився до березня 1815 р.

До гімназії Михайло вступив у 1810 р. і разом із своїм старшим братом Йосипом поселився на приватній квартирі у чиновника О. І. Ротмістрова. Перебуваючи в гімназії, М. Остроградський не відзначався особливою старанністю, хоч був помічений як жвавий та здібний хлопчик. У перші роки навчання Михайло мав дещо кращі оцінки, а далі вони значно погіршились, особливо з мов та латині, які він „не вчив”. У зв'язку з цим батько забрав Михайла з 3-го класу гімназії (всього було 4) і на початку 1816 р. повіз сина до Петербурга, маючи на увазі влаштувати його до одного із гвардійських полків, про що раніше мріяв Михайло. Але з півшляху вони повернулись додому, оскільки батько засумнівався в доцільності свого наміру. Далі за порадою дядька по матері – П. А. Устимовича, що займав високі пости, було вирішено направити Михайла до Харкова для вступу до університету, оскільки університетський диплом відкривав шлях до високих чинів по службовій кар'єрі.

Харків
Для підготовки до вступу в університет батько влаштував Михайла на квартиру до викладача військової справи М. К. Робуша. Останній був також власником приватного чоловічого пансіонату з правами гімназії. Спочатку Михайло навчався у М. К. Робуша. Про перші успіхи вихованця Робуш писав батьку в жовтні 1816 р.: „Під час канікул я займався з Михайлом Васильовичем французькою мовою, математикою та фортифікацією. З першого вересня влаштував вільним слухачем в університет. Михайло Васильович старанно відвідує словесні та математичні науки, вдома ж повторює і поводить себе скромно і шляхетно”.

Через рік навчання М. В. Остроградський витримав іспит для вступу до фізико-математичного відділення університету (27. 08. 1817 р.). У перші місяці занять, за словами Робуша, він проявив себе зразковим студентом. Але на початку другого курсу він навчався без захвату і мріяв про військову службу, „кожної хвилини будучи готовим проміняти університет на будь-який полк”.

Суттєва зміна поглядів та устремлінь М. В. Остроградського сталася на початку 1818 р., коли він переїхав на квартиру викладача математики університету Андрія Федоровича Павловського, який справив на юнака благотворний вплив. Павловський першим звернув увагу на незвичайні здібності Остроградського до математики і, користуючись повагою студента, довів йому всю необґрунтованість його юнацьких захоплень та пробудив у нього цікавість до науки й захоплення математикою. Слідуючи добрій пораді свого вчителя, Остроградський енергійно взявся за заняття й уже через 2-3 місяці здивував Павловського своїми успіхами. Згодом Павловський згадував, яка велика відмінність була між ним і Остроградським у засвоєнні матеріалу. Остроградський справлявся з цим значно швидше. Великий вплив на освіту та становлення Остроградського як математика мав також професор, ректор університету Т. Ф. Осиповський. Осиповський і Павловський не лише допомагали Остроградському у навчанні, а й зуміли захопити його заняттям наукою і відмовитися від військової служби.

Захоплення навчанням дало скоро позитивні наслідки. М. Остроградський у 1818 р. витримав іспит на трирічний курс університету й отримав відповідний атестат. Правда, він проігнорував деякі предмети – фізику, стародавню історію, філософію, іноземні мови, які його менше цікавили.

Після перебування в маєтку батька М. Остроградський остаточно вирішив присвятити себе математиці і повернувся до того ж університету, аби „удосконалити себе у науках, що відносились до прикладної математики”, як він писав у заяві до ради університету. Через рік напружених занять, 1820 р., М.Остроградський блискуче склав іспити і був представлений ректором Т. Ф. Осиповським до ступеня кандидата (відповідно до „Положення” 1819 р.). Але фізико-математичне відділення не підтримало цієї пропозиції, оскільки М. Остроградський отримав студентський атестат до виходу „Положення”. Тоді він повторно склав усі іспити, крім філософії. Цей іспит проф. Дудрович відмовився приймати, оскільки Остроградський не відвідував його лекцій та лекцій із богослов'я. На цій же підставі та у зв'язку з достроковим вибуттям Остроградського з університету в 1818 р. професор опротестував перед попечителем округу законність атестата Остроградського. Це був час аракчеєвської реакції, коли Т. Ф. Осиповського, що раніше симпатизував М. Остроградському, змусили піти у відставку. Після пояснення М. Остроградського, відділення дозволило йому скласти іспит і з філософії. Але донос Дудровича підтримав попечитель Карнєєв і звернувся за вироком до міністра духовних справ та народної освіти кн. Голіцина. Останній запропонував Остроградському знову повторити всі студентські іспити або анулювати атестат 1818 р. Обурений таким поворотом справи, М. В. Остроградський відмовився від подальших спроб. Повернувшись до маєтку, він звернувся до батька з наполегливим проханням допомогти йому продовжити навчання в Парижі, зокрема – в галузі математичних наук. У травні 1822 р. Михайло вирушив до Парижа, але біля Чернігова був обікрадений. Проте друга його спроба закінчилася благополучно, і десь у серпні він уже був у Парижі.
Париж




У першому листі з Парижа 25 вересня 1822 р. М. Остроградський писав: „Після подорожі, що продовжувалася майже півтора місяця, я приїхав до Парижа цілком здоровий, у той же день оглянув все місто. Воно, звичайно, дуже гарне, але красоти його перебільшують у сто раз”. Після опису зовнішнього устрою та перших вражень про французів, Михайло сповіщав про свої матеріальні нестатки і наполегливо прохав батька надіслати грошей через брата Йосипа в Петербурзі, оскільки прямого зв'язку тоді не було.

Перебуваючи в Парижі, Остроградський міг відвідувати лекції на факультеті наук Паризького університету, в Політехнічній школі та у Французькому коледжі, де викладали відомі вчені того часу. Трохи пізніше Михайло зустрівся з посланцем із Росії, здібним математиком В. Я. Буняковським, який у 1825р. одержав ступінь доктора. Відтоді у них склалось благотворне спілкування. Крім слухання лекцій Остроградський став відвідувати засідання Паризької академії наук. У відділенні математичних наук він міг спілкуватися з Лапласом, Лежакдром, Пуассоном, Коші, Ампером, Біом, з механіками Пуансо, Навьє, Проні, фізиками Араго, Френелем, Гей-Люссаком та ін.

Через 30 років, звертаючись до секретаря Паризької академії наук із нагоди свого обрання в її члени-кореспонденти, М. В. Остроградський просив передати подяку математикам видатної академії, яких він мав нагоду знати особисто, зокрема Коші, „моєму видатному вчителю, винятковому вченому, який, охопивши всі науки у всій їхній широті, поширив їх межі, подібно до Ейлера й Лагранжа; пану Пуансо, який мав люб'язність викласти мені принцип його прекрасної теорії обертання задовго до її публікації; пану Біне, моєму професору у Французькому коледжі, видатному математику і сучасному президенту Академії; пану Штурму, моєму другу, котрий збагатив алгебру та трансцендентний аналіз з Теоремами великої значності і пану Ламе, котрий поширив теорію лінійних рівнянь з частинними похідними”. Далі була висловлена подяка і небіжчикам: „Пуассону, який вшанував мене своєю прихильною дружбою, і Фурьє, котрий був моїм благодійником; пам'ять про них і вдячність, якою я зобов'язаний останньому, я збережу назавжди”.

Як відомо, Остроградський був обраний членом-кореспондентом Паризької академії наук після Лежен-Діріхле 43 голосами із 48. Наведений вище лист Остроградського був надрукований у „Доповідях” Паризької академії (1856).

Через рік-два занять у М. В. Остроградського відкрилось досить потужне творче джерело. Уже в 1925 р. в одній із своїх робіт Коші згадував тих, хто працював по його тематиці і написав: „Один російський молодий чоловік, Остроградський, обдарований великою проникливістю і досить обізнаний у численні нескінченно малих, дає нове доведення згаданих мною вище формул, вміщених у 19 зошиті Журналу політехнічної школи”. Ця стаття Коші дійшла до Харкова і викликала бурхливу радість А. Ф. Павловського за свого вихованця, про що потім згадував брат Михайла – Андрій.

У листопаді 1826 р. Остроградський представив Паризькій академії свою першу наукову роботу „Мемуар про розповсюдження хвиль у циліндричному басейні”. Вона була сприйнята з достатньою увагою, рекомендована до друку і з'явилася в „Працях” Паризької академії в 1832 р. У 1826-1827рр. за рекомендацією Коші Остроградський викладав математику в коледжі Генріха IV, одному із популярних на той час навчальних закладів. Ця висока довіра була відзначена при виборах Остроградського ад'юнктом Петербурзької академії наук.

Важливо зазначити й те, що завдяки пошукам відомого історика математики А. Н. Юшкевича на початку 60-х років минулого сторіччя вдалося виявити в архіві Французької академії наук ще кілька робіт М. В. Остроградського, представлених ним цій академії в 1824-1827 рр. По тематиці вони належать до інтегрального числення, теорії лишків та математичної фізики. Ці роботи значно повніше знайомлять нас із відкриттям Остроградського, котрі принципово висвітлюють його внесок до загального розвитку математики. Особливо це стосується робіт з теорії теплоти і застосованого в них апарату вчення про кратні інтеграли – де одержано результати першорядного значення. Більша частина цих робіт перекладена, опублікована і докладно прокоментована в „Історико-математичних дослідженнях” (1965).

Отже, за час перебування в Парижі М. В. Остроградський склався як учений, цілком оволодів найбільш дійовими методами математичного аналізу того часу, в безпосередньому контакті сприйняв найбільш загальні результати і теорії механіки та математичної фізики. Йому стали також відомими здобутки і методи славетних Гауса та Абеля.
Петербург
На початку 1828 р. М. В. Остроградський залишив Париж. Подорож до Петербурга не обійшлась без пригод. У Дерпті він зустрівся із студентом місцевого університету – поетом Язиковим, він допоміг Михайлові дістатись до брата Йосипа, який служив тоді в канцелярії морського міністерства. Для одержання права на проживання в Петербурзі, де він збирався влаштуватись, якраз і згодився документ про присвоєння М. В. Остроградському чину колезького регістратора. По прибутті до Петербурга М. Остроградський негайно був взятий на деякий час під секретний нагляд поліції, хоч сам він цього можливо і не знав. Коли Михайло влітку поїхав до батька, то секретний нагляд поліції по інстанції передали через губернатора Кобеляцькому земському комісару Щекуніну.

У той же час, перед від'їздом до родини М. В. Остроградський подав до Петербурзької академії мемуар „Замітка про один інтеграл, що зустрічається при обчисленні притягання сфероїдів”, на який акад. Коллінс дав дуже прихильний відгук. Восени Остроградський представив ще дві роботи з інтегрального числення. Внаслідок академіки Коллінс, М. Фус та Вишневський у грудні 1828 р. запропонував обрати М. В. Остроградського на вакантну посаду ад'юнкта Академії з прикладної математики, де він пропрацював понад 30 років. Багато уваги та часу він присвятив педагогічній діяльності, розпочавши її у 1828 р. викладачем математики в Морському корпусі.

За рік після обрання Остроградський десять разів виступав на засіданнях Академії з доповідями про свої дослідження з розділу математичної фізики.

У листопаді 1829 р. він розпочав читати свій перший публічний курс з небесної механіки, який збирав багато слухачів та пізніше був схвально оцінений Араго і Пуассоном. У той же час за завданням Академії були написані відгуки на кілька робіт з математики інших авторів та підготовлено вперше в науці план створення фундаментальної праці з математичної фізики.

11 серпня 1830 р. М. В. Остроградський був обраний екстраординарним, а 21 грудня 1831р. – ординарним академіком з прикладної математики. На кафедру чистої математики він був переобраний 15 червня 1855 р. професором аналітичної механіки та астрономії Інституту корпусу інженерів шляхів сполучення він був призначений у травні 1831 р., а з січня 1832 р. розпочав викладацьку діяльність у Головному педагогічному інституті.

1831 р. Остроградський без відома батьків одружився з Марією Василівною Купфер, яка гарно складала вірші німецькою мовою, грала на фортепіано та співала, і він приязно сприяв тому, аби вона удосконалювалась у цих мистецтвах. У них було троє дітей – син Віктор та дочки Марія й Ольга. Коли Михайло Васильович був вільний від роботи, то любив з ними бавитись.

Господарські справи Остроградського не цікавили, ними займалась дружина. Коли він перебував майже щороку на відпочинку у своєму маєтку, то любив спілкуватися українською мовою, влаштовував селянам банкети і ті з нетерпінням чекали прибуття „генерала”. Оскільки в хуторі Довгому не було річки, то він часто їздив до молодшого брата Андрія в село Пашенку й купався у Пслі. При цьому він любив загравати з
селянськими дітьми. Новий рік Остроградський також любив зустрічати в
маєтку з гостями. Згадуючи дитинство, він під вечір виходив на двір і під
вікном власної вітальні рідною мовою проголошував: „Благословіть
щедрувати!” і далі промовляв: „Щедрик, ведрик, дайте вареник, грудочку
кашки, кільце ковбаски, ще цього мало – дайте і сала”. Михайло Васильович був високого зросту (190 см), статний собою і здорової комплекції, іноді любив цим похвалитись і майже не хворів. На все життя він зберіг любов до рідної мови, і часто не без задоволення вживав українські слова та вирази не лише в товариських бесідах, а й на лекціях.

Так званий малоросійський акцент не полишав його все життя, за що йому дорікала його тітка. Але її він утішав зразковим володінням французькою мовою, добрим знанням французької класичної літератури, міг декламувати монологи із Райна, Корнеля, Мольєра, вірші Беранже. Згодом Остроградський добре оволодів і російською мовою, любив декламувати вірші Державіна, Жуковського, Пушкіна. Дуже любив і поважав Т. Г. Шевченка, з яким був, як видно із щоденника Шевченка, у досить дружніх стосунках. Останній згадував: „Від Н. Д. Старова поїхали ми з Семеном (Семен Степанович Гулак-Артемовський В. Д.) до М. В. Остроградського. Великий математик прийняв мене з розпростертими обіймами, як земляка і як свого сім'янина, що надовго відлучався. Спасибі йому”. Згадував Шевченко про Остроградського і в повісті „Художник”.
Наука
Після обрання М. В. Остроградського академіком, за наступні 30 років він виконав надзвичайно великий обсяг наукової роботи. Не маємо змоги навіть у загальних рисах розглянути це питання та описати окремі здобутки академіка. Ми лише вкажемо основні напрямки його досліджень, які охоплюють більше ЗО мемуарних текстів, багато заміток та невеликих праць, 12 розгорнутих друкованих рецензій на праці інших учених, кілька курсів та підручників, в які вкраплені елементи оригінальної творчості.

До розділу математичної фізики належать роботи з гідромеханіки, теорії потенціалу, теорії теплоти, теорії пружності. Остроградський зосередив увагу на тих питаннях, які в його час були новими й важливими, та обумовлювали розвиток певної галузі. Суттєвий крок уперед зробив
Остроградський разом із Коші в напрямку строгості та точності
математичних міркувань.

Про роботи М. В. Остроградського в галузі аналітичної механіки
М. Є. Жуковський відзначав, що „у всіх його працях головна увага
концентрувалася не на розв'язку окремих задач, а на встановленні
загальних теорій”. З особливою любов'ю він займався узагальненням
методу Лагранжа про можливі переміщення та встановлення теорем
динаміки на самих загальних основах.

Першою була робота Остроградського по зовнішній балістиці про рух снаряда як твердого тіла – з урахуванням його обертання. Вслід за Пуассоном Остроградський сказав тут своє нове слово. Робота була розпочата за велінням царя Миколи І, і виконанню її Михайло Васильович присвятив багато уваги, розглянувши теоретичний та практичний аспекти.

Робота М. В. Остроградського з математичного аналізу здебільшого пов'язана з його дослідженнями з математичної фізики і механіки та з його навчальними курсами. Ці праці є помітним внеском до основних розділів математики. Одним із найвидатніших досягнень Остроградського в галузі аналізу був його „Мемуари про числення варіацій кратних інтегралів”.

У галузі інтегрального числення Остроградський вивчав проблему „алгебраїчного інтегрування”, тобто ті умови, коли інтеграл від алгебраїчної функції був би функцією того ж виду.

Окремі питання вирішення ним у галузі теорії чисел, алгебри, геометрії та теорії ймовірностей.

Про початок викладацької роботи М. В. Остроградський згадувалось вище. Заняття балістикою зблизило його з вищим військовим керівництвом і певною мірою сприяло запрошенню його в середині 1840 р. до викладання в Головному інженерному училищі, а в серпні 1841 р. він був призначений викладачем Головного артилерійського училища. З появою Остроградського в цих закладах, які згодом були перетворені в академії, математика із другорядного предмета стала провідною, а математична освіта вихованців значно зросла. Лекції, читані ним, відзначалися повнотою, строгим та точним викладом. Завдяки його увазі та майстерності, у Петербурзі була створена потужна математична школа, вихованці якої згодом стали викладачами математики та сприяли плідному розповсюдженню математичних знань. М. В. Остроградський був залучений як голова комітету по вивченню та покращанню навчальних планів і програм та по складанню посібників з усіх розділів математики та механіки для військово-навчальних закладів.

1847 р. була заснована посада головного спостерігача за викладанням математичних наук у військово-навчальних закладах, на яку було призначено М. В. Остроградського. Український математик вважався першим математиком Росії.

Велика робота була виконана Остроградським по створенню підручників та посібників з різних розділів математичних наук, його педагогічні погляди з часом змінювались, але поступово склались у певну систему, викладену ним спільно з І. А. Блумом у книжці „Роздуми про викладання”. Автори підкреслюють важливість освіти, зокрема технічної, для розвитку сільського господарства та промисловості. У передмові вони вказують, що „наступні роздуми мають за мету дати нарис історії викладання прикладних наук, критику застарілих методів і показати, яким може бути майбутнє суспільство, яке побажає застосувати найефективніші методи, розповсюджувати їх та застосовувати послідовно, енергійно і повсякчас”. Автори обґрунтовують основну ідею трудового виховання, активного, наочного та міцного знання. Цих принципів дотримувався Остроградський і в своїй викладацькій роботі, започаткувавши прогресивний рух за реформу викладання математики. Наукові заслуги М. В. Остроградського були відзначені обранням його членом Американської, Турінської та Римської академій наук. Він був обраний почесним членом Київського, Петербурзького, Московського та Казанського університетів.
Прощання




Влітку 1861 р. М. В. Остроградський за звичаєм відпочивав у своєму маєтку і багато купався. З часом на спині з'явився нарив, що перейшов у відкриту рану. Після лікування йому стало краще і він почав збиратись до Петербурга, але доїхав лише до Полтави. На жаль, йому стало гірше і 20 грудня 1861 р. (1 січня 1862 р.) М. В. Остроградський помер. Перед смертю Михайло Васильович говорив любою йому українською мовою: „Я умру у себе, а у москалів не хочу умирать; так поховайте мене там (у Голтві), щоб мені було видно і Пашенну, і Довгу, і Глибоке” (маєток старшого брата Йосипа Васильовича). Там його й поховано. Бо звідти він прийшов у світ, а його геній піднявся над світом – як геній рідного йому українського народу.
Ювілейна монета "Михайло Остроградський

в обігу з 20 серпня 2001 року
На аверсі монети у центрі зображено потік інтегральних кривих у системі координат, а також малий Державний Герб України, написи в чотири рядки: УКРАЇНА, 2001, 2, ГРИВНІ та логотип Монетного двору Національного банку України.



На реверсі монети зображено портрет М. В. Остроградського, ліворуч – інтеграл дробово-раціональної функції (метод інтегрування таких функцій названий його ім'ям); праворуч – напис у два рядки півколом:

1801-1862, МИХАЙЛО ОСТРОГРАДСЬКИЙ

Хрест на місті зруйнованого склепа сім’ї Остроградських


Музей Остроградського

в Хорішківській середній школі

с. Хорішки

Козельщанського району Полтавської області



Бюст Михайла Васильовича









Родинний герб Остроградських


поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Михайло Васильович Ломоносов Викладач Куца Л.І
Перший російський академік Петербурзької академії наук. Розвивав атомно-молекулярні уявлення про будову речовини. Сформулював принципи...

Українські вчені у фізиці
«Михайло Остроградський — батько російської ма­тематики», «Ігор Сікорський — американський учений— «Лю­дина-гелікоптер», «А. Йоффе...

Історія освіти в Україні тісно пов'язана з всією історією українського...
Україні тісно пов'язана з всією історією українського народу. Багатовікове існування в стані роздробленості, під тиском монголо-татарських...

До 300-річчя з дня народження М. В. Ломоносова Михайло Васильович...
Академічному університеті. Але для промисловості Росії потрібні були, перш за все, висококваліфіковані спеціалісти по гірничій справі...

Сценарій позакласного заходу з фізики
Ведучий. Знаєш, Ольго, я чомусь не можу зрозуміти, який зв'язок між традиціями українського народу І цими формулами, закономірностями,...

Керівництво експедицією
Експедиція проводиться з метою виховання в учнівської та студентської молоді любові до рідного краю, шанобливого ставлення до його...

Видання третє Київ Видавництво Архангельський глас 2010
Другої світової війни й вижила. А у вільному світі не тільки вижила, а й стала людиною, гідною як свого українського народу, так...

Календарні свята та обряди українського народу Напрям: Народознавство, краєзнавство
Земля робить повний оберт навколо осі за 23 години 56 хв. 4 сек. (майже за 24 години). Цей період називається добою. Обертання Землі...

Визначні українські математики михайло кравчук (1892—1942)
Михайло Кравчук, який народився в с. Човниці на Волині. 1910 р він вступив на фізико-математичний факультет Київського університету...

2016 пояснювальна записка
України. Це передбачає її пріоритетне використання в усіх сферах суспільного життя. Оволодіння українською мовою учнями профільної...



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації

f.lekciya.com.ua
Головна сторінка