Пошук по сайту


Звіт з роботи базової експериментальної Донецької спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів №17 Донецької обласної ради з проблеми «Проектування

Звіт з роботи базової експериментальної Донецької спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату І-ІІ ступенів №17 Донецької обласної ради з проблеми «Проектування

Сторінка1/3
  1   2   3
Звіт
з роботи базової експериментальної Донецької спеціальної загальноосвітньої

школи-інтернату І-ІІ ступенів № 17 Донецької обласної ради з проблеми «Проектування та науково-методичне забезпечення компетентно спрямованого інноваційного розвитку спеціального закладу освіти»
Розбудова школи життєвої компетентності «Мікс»
У навчальному закладі в ході експерименту працювала творча група, яка розробила стратегічний план реалізації експериментально-дослідницької діяльності спільно під керівництвом:

наукового консультанта - завідуючої кафедри педагогіки, психології та педагогічної творчості обл. ІППО, кандидата педагогічних наук, доцента Родигіної І.В.;

координаторів проекту - завідуючої відділу спеціальної освіти Донецького обл. ІППО Уманець Г.М., методиста відділу спеціальної освіти Донецького обл. ІППО Кобзар О.В.;

керівника - директора школи- інтернату Яманко Р.П.
Конкретизовано тему, мету, гіпотезу та шляхи дослідження педагогічних процесів. Визначено етапи здійснення експерименту та їх хронологізація.
Актуальність

Прогресивний розвиток українського суспільства потребує глибоких змін в становленні національної освіти. Згідно з Законом України «Про освіту» одним з принципів її розбудови є створення умов для реалізації здібностей, всебічного розвитку кожної людини, пріоритетність загальнолюдських цінностей.

Потреба в інноваційній спрямованості педагогічної діяльності в умовах розвитку спеціальної освіти спричинена певними обставинами.

По-перше, розбудова суверенної держави викликала необхідність докорінної зміни системи освіти, методології і технології організації навчально-виховного корекційного процесу у спеціальних навчальних закладах.

По-друге, виконання соціального замовлення сучасного етапу розбудови нашої держави – виховання особистості, здатної засвоювати навчальну програму й творчо розвиватися, потребує постійного пошуку нових організаційних форм, індивідуального підходу до особистості, нових технологій навчання і виховання.

По-третє, змінився характер ставлення вчителів до факту засвоєння і застосування педагогічних нововведень. Якщо раніше інноваційна діяльність обмежувалася використанням рекомендованих зверху нововведень, то сьогодні вона набуває дослідницько-пошукового характеру: учитель обирає нові програми, підручники, використовує нові прийоми і способи педагогічної діяльності.

Ці проблеми розв’язуються за допомогою створення інновацій­них структур у системі загальної та спеціальної освіти, оновленні та освоєнні нового змісту освіти, що пов’язано з освоєнням теорії і практики ринкової економіки, нових про­цесуальних умінь, розвитком здатностей оперувати інформацією та творчого вирішення проблем.

На цій основі будувалась модель компетентно спрямованого інноваційного розвитку спеціального закладу освіти, яка дає змогу реалізувати й вивчити практичну доцільність упровадження освітніх інновацій.
Основні напрямки експерименту

Розробка інноваційних форм навчально-виховної корекційної діяльності.
Методи дослідження

Педагогічні, психологічні, соціологічні (спостереження, анкетування учнів, батьків, учителів, бесіди, експертне опитування, тестування), психолого-педагогічна діагностика, конструювання та моделювання, вивчення та узагальнення перспективного педагогічного досвіду корекційно-педагогічної роботи.
База дослідження

Донецька спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІ ступенів №17 Донецької обласної ради.
Мета, завдання й очікувані результати проекту

Забезпечення оптимального функціонування спеціального навчального закладу, переведення функціонування ЗНЗ на більш високий якісний рівень, тобто створення умов для його розвитку.

Теоретичне обґрунтування проблеми, створення психологічних та педагогічних умов для здобуття неперервної освіти в системі спеціального закладу, удосконалення навчально-виховного корекційного процесу на основі нових педагогічних технологій.
Основні завдання проекту:

- забезпечення емоційного благополуччя кожної дитини, розвиток його позитивного світосприймання;

- вдосконалення досягнень спеціальної освіти, розвиток бажання і уміння вчитися, формування готовності до навчання в школі;

- пошук та обгрунтування інтегруючих засад для створення цілісної системи навчально-виховного корекційного процесу;

- апробація існуючих та розробка нових педагогічних технологій, які відповідають принципам та змісту навчальних програм;

- розробка інструментарію для моніторингового вивчення наступності та єдності системи освіти в спеціальній школі.
Форми роботи:

-   загальні спостереження за учнями;

-   анкетування вчителів, учнів і батьків;

-   батьківські збори з направленою тематикою;

-    засідання вчителів для вироблення єдиних вимог до оцінювання поведінки і знань учнів.

- підведення підсумків роботи на психолого-педагогічних консиліумах, нарадах при директорі і малих педрадах.
Тип експерименту

Формуючий.
Характер

Пошуковий.
Теоретико-методологічна основа експерименту

  • Закон України «Про освіту».

  • Національна доктрина розвитку освіти України у XXІ столітті.

  • Концепція загальної середньої освіти.

  • Наказ МОН України «Про створення умов щодо забезпечення права на освіту осіб з інвалідністю» (від 01.12.2005).

  • Постанова Ради Міністрів України «Про заходи щодо поліпшення виховання, навчання та утримання дітей-підлітків, які мають вади у фізичному або розумовому розвитку».

  • Положення про порядок здійснення інноваційної освітньої діяльності./ Наказ МОН України № 522 від 07.11.2000.

  • Положення про експериментальний загальноосвітній навчальний заклад./ Наказ МОН України № 114 від 20.02.2002.

  • Регіональна програма «Впровадження компетентнісно орієнтованого підходу в навчально-виховний процес», 2004.

  • Закон України «Про освіту осіб з обмеженими можливостями здоров’я» (від 01.10.2004)

  • Про Концепцію державного стандарту спеціальної освіти дітей з особливими потребами.

  • Положення про спеціальну загальноосвітню школу-інтернат (2008 рік).

  • Концептуальні засади інноваційних освітніх технологій.

  • Компетентнісно орієнтований підхід до навчання. І.В.Родигіна. – Х.: Основа, 2005

  • Аналітико-прогностичний супровід формування самоосвітньої компетенції школярів. Практично зорієнтований посібник. – З., 2006.

  • Проектне забезпечення компетентнісно спрямованої 12-річної середньої школи (практично зорієнтований посібник) Єрмаков І.Г. – З., 2005 .

  • Проектні обриси становлення життєстійкої і життєздатної людини (практично зорієнтований посібник). Єрмакова І.Г. – З., 2006.


РОЗДІЛ 1. Інновації в системі середньої загальної освіти
Сучасна освіта має інноваційний характер, тому нині у полі зору сучасних учених і педагогів перебуває питання інновацій в освіті та їх співвідношення з традиційними страте­гіями навчання.

Для сучасного етапу розвитку освіти в Україні характерна широка наявність у ньому інноваційних процесів. Інноваційна діяльність в Україні передбачена проектом Концепції державної інноваційної політики (1997) та проектом Положення «Про порядок здійснення інноваційної діяльності у системі освіти» (1999).

Інноваційність сучасної освіти, як і суспільства в цілому, зумовлена об’єктивними причинами еволюційного розвитку соціуму. Як зазначає В.І.Слободчиков, з 60-х років минулого століття феномен "інноваційність" став ключовим у характеристиці постіндустріальної формації – її становлення і розвитку.

Інновації є суттєвим діяльним елементом розвитку освіти взагалі, реалізації конкретних завдань у навчально-виховному процесі. Стрижнем інноваційних процесів в освіті є впровадження досягнень психолого-педагогічної науки в практику, вивчення, узагальнення та поширення передового педагогічного досвіду, введення нового в цілі, зміст, форми і методи навчання та виховання; в організацію спільної діяльності вчителя і учня, вихованця. Інновації самі по собі не виникають, вони є результатом наукових пошуків, педагогічного досвіду окремих учителів і цілих колективів.

Будь-який інноваційний процес, в основі якого є педагогічне відкриття, рано чи пізно, стихійно або свідомо повинен реалізуватися. Достатньо пригадати досвід видатних педагогів -А.С.Макаренка, В.О.Сухомлинського, С.Т.Шацького, вчите-лів-новаторів В.Ф.Шаталова, І.П.Волкова, І.П.Іванова та ін.

Сучасні вчені (М.Бургін та інші) розподіляють новації на ті, що виникають стихійно, без відповідної постановки завдань, усвідомлення необхідних засобів та умов, в основному під впливом ситуативних імпульсів, та ті, що свідчать про усвідомлену, цілеспря­мовану, науково обґрунто­вану діяльність. Для сти­хійних інноваційних про­цесів характерними є ситуативність виникнення, ем­піричний рівень упрова­дження, відсутність наукового обґрунтування та орга­нізаційної культури вті­лення. Цілеспрямованим інноваційним процесам властивий  осмислений характер діяльності – вони теоретично обґрунтовані та організаційно сплановані. Такий підхід дає можливість досліднику класифікувати новації за способом здійснення (систематичні, пла­нові, заздалегідь продумані та стихійні, спонтанні, випадкові), за широтою та глибиною перетворень (ма­сові, глобальні, радикальні, фундаментальні, стратегічні, часткові, дрібні), за характером походження (зовнішні та внутрішні).

Наступним поняттям, співвідносним з інноваціями в освітньому середовищі, є "інноваційна діяльність" (або "інноваційна освітня діяльність"), яка трактується таким чином:

- "розробка, розповсюдження та застосування освітніх інновацій" (Положення про порядок здійснення інноваційної діяльності);

- "діяльність, яка призводить до суттєвих змін порівняно з існуючою традицією"; "діяльність, спрямована на вирішення комплексної проблеми, яка виникла як наслідок зіткнення усталених та нових форм практики або у зв'язку з невідповідністю традиційних норм новим соціальним запитам" (В.І.Слободчиков);

- "діяльність, яка виявляється у внесенні в освітню практику нових ідей, методик, технологій, відмові від навчальних штампів, служить оновленню змісту сучасної освіти, створює нові педагогічні технології, пропонує нові можливості для творчості вчителя" (В.І. Сафіулін);

- "процес продуктивної творчої діяльності людей" (Н.І. Лапін та ін.).

У педагогічній науці має місце також використання й іншого терміна – "інноваційний процес", зміст якого В.М. Полонський трактує таким чином: "Мотивований, цілеспрямований і усвідомлений процес зі створення, освоєння, використання і розповсюдження сучасних (або осучаснених) ідей (теорій, методик, технологій тощо), актуальних та адаптованих до даних умов і таких, що відповідають певним критеріям" .

В.А.Сластьонін розкриває сутність поняття "інноваційні процеси" на основі визначення їх значення в системі освіти. Так, на думку науковця, зазначені явища сприяють такому:

- перебудові цільових установок і ціннісних орієнтацій педагогічної діяльності;

- формуванню та розвитку "Я"-образу;

- створенню умов для становлення особистості, реалізації її права на індивідуальний творчий вклад, на особистісну ініціативу, на свободу саморозвитку;

- побудові нового типу стосунків і спілкування між педагогами та учнями, які не характеризуються примусовістю, підкореністю, в основі яких – стосунки взаємодії, взаєморегуляції, взаємодопомоги рівних;

- становленню співтворчості вчителя й учня;

- формуванню у школярів усвідомленого ставлення до способів організації навчальної діяльності тощо.

Важливим у теорії педагогічних інновацій є питання критеріїв їх обґрунтованості, якими В.М.Полонський визначає такі показники: оптимальність (визначення затрати сил і засобів учителів та учнів для досягнення очікуваних результатів), результативність (виражається у певній стійкості позитивних результатів діяльності вчителя), можливість творчого застосування інновацій у масовій практиці. Як зазначає автор роботи, визнання та використання саме цих критеріїв передбачає, що нововведення після відповідної експертизи буде рекомендовано до масової реалізації. Тобто використання саме таких критеріїв оцінювання інновацій у навчанні, на нашу думку, допомагає установити значущість та корисність кожного нововведення, оскільки окремі з них, навіть зважаючи на їхню високу результативність, характеризуються великими затратами часу та зусиль їх учасників, а отже є неефективними.

Узагальнюючи все сказане вище, варто зазначити:

– у сучасній системі середньої загальної освіти мають місце інновації як практичного, так і теоретичного рівнів; вони є показником її активного розвитку та адаптації до нових соціально-економічних умов, намаганням відповідати потребам і запитам суспільства, тобто і надалі ефективно реалізувати функції освіти;

– кожен інноваційний процес пов’язаний із творчістю, креативністю особистості вчителя, управлінця системою освіти, науковця чи то педагогічного колективу; мета такої діяльності – підвищення ефективності та якості навчання і виховання, а одним із важливих завдань є формування та розвиток інтелектуальної, творчої, компетентної особистості;

– інновації в середній загальній освіті є показником її реформування – на рівні змісту (зміст державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти, програм навчальних предметів, нові навчальні предмети), на рівні методики (проекти, технології, методики, наприклад: психолого-педагогічна система творчого виховання І.П.Волкова; психолого-педагогічна програма виховання творчої особистості школяра В.О.Моляко; навчально-виховна система "Школа творчості В.Алфімова, М.Артемова, Г.Тимошко"; технології особистісно зорієнтованого навчання (О.Савченко, С.Подмазін, С.Якиманська); технології модульно-розвивального навчання (Н.Клокар, А.Фурман) та інші), на рівні форм навчальної діяльності (насамперед, дистанційні форми навчання), на рівні управління освітньою системою (шкільні округи, теорія і практика муніципального управління тощо), на рівні засобів навчання (насамперед, використання ІКТ, електронних навчальних засобів, мережі Інтернет) та на рівні послуг (сучасні види послуг в освіти – різні форми дистанційного навчання, нові навчальні курси тощо);

– у теорії інноваційної педагогіки наявні певні розбіжності у тлумаченні одних і тих же понять різними її авторами, що, на нашу думку, пояснюється насамперед відносно незначним "віком" інноваційної педагогіки, тим, що ця галузь педагогічної науки перебуває у процесі становлення, а отже, її категоріально-понятійний апарат (тобто методологічні основи) ще цілком не сформовано, що властиво будь-якій іншій науці на окресленому етапі.

Висновки:

Інновації є суттєвим діяльним елементом розвитку освіти взагалі, реалізації конкретних завдань у навчально-виховному процесі. Виражаються в тенденціях накопичення і видозміни ініціатив і нововведень в освітньому просторі; спричиняють певні зміни у сфері освіти. Стрижнем інноваційних процесів в освіті є впровадження досягнень психолого-педагогічної науки в практику, вивчення, узагальнення та поширення передового педагогічного досвіду.

До педагогічних інновацій можна віднести набутки окремих педагогів, творчих груп, які являють собою цілісну систему роботи з певного напрямку.

Головна суперечність розвитку системи освіти – невідповідність старих методів навчання, виховання та розвитку дітей новим умовам життя; друга – суперечність між масою нових відомостей і рамками навчально-виховного процесу; третя – суперечність старого і нового (мається на увазі становлення альтернативної освіти, нових типів навчальних закладів).

Для інноваційного закладу освіти принципово важливим є характер процесу його становлення. Як показує досвід, більшість навчальних закладів прямують шляхом застосування найпрогресивніших освітніх моделей, розроблених раніше. Найбільш вдалий підхід до вибору моделі і визначає рівень інноваційності навчального закладу, який зростає в умовах сформованої потреби та інтенсивного розвитку. Тому для педагогіки як науки про виховання, освіту і навчання, якій протягом довгого періоду часу було притаманне педагогічне новаторство як оновлення освітньої системи, провідним і визначальним критерієм її життєздатності, відповідності соціальним запитам і потребам, конкурентноспроможності є інноваційність.

Таким чином, можна зазначити, що інновації в освіті є невід’ємною його частиною, з розвитком суспільства та технологій ми не можемо обійтись без нововведень в освіті. Інновації в системі освіти допомагають нам краще розробити систему, завдяки якій ми зможемо передавати і засвоювати якомога більше знань, яких з часом стає дедалі більше.

Інновації будуть будувати нові системи освіти, нові методи та принципи виховання, нововведення в педагогічну майстерність. Але треба, щоб ці нововведення мали певні рамки, визначені суспільством. Треба заохочувати суспільство до нових досягнень в системі освіти, які допомогли б зробити навчання інформаційно повним та необтяжливим.

РОЗДІЛ 2.

«Проектування й науково-методичне забезпечення
компетентно-спрямованого інноваційного розвитку
спеціального закладу освіти»


На першому етапі педагогічним колективом було вивчено та сформовано нормативно-правове забезпечення експерименту, психолого-педагогічну та методичну літературу з теми.

У ході проведення використовувались комплекс теоретичних та емпіричних методів, оптимальних для досягнення мети і завдань дослідження:

  • теоретичні методи дослідження: аналіз, синтез, функціонально-структурний метод (для систематизації етапів розгортання інноваційних процесів); моделювання управлінської системи інноваційного ставлення вчителя; абстрагування, формалізація, узагальнення та формування висновків і рекомендацій;

  • емпіричні методи дослідження: праксиметричні (вивчення та аналіз інноваційного педагогічного досвіду); діагностичні (анкетування, бесіда, тестування, інтерв’ювання); обсерваційні (пряме і непряме спостереження); експериментальні (пошуковий, моделюючий, формувальний, рефлексивно-оцінний етапи педагогічного експерименту); статистичні (кількісний та якісний аналіз оцінки стану та динаміки розвитку навчального закладу). (анкетування).

ДОДАТОК 1.

Проведено аналіз провідних освітянських документів:

Концепції 12-річної середньої загальноосвітньої школи;

Критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти;

Державних стандартів базової і повної загальної середньої осві­ти;

Концепції профільного навчання в старшій школі.

Аналіз документів показав, що вони визначають компетентнісно орієнтований підхід пріоритетом розвитку сучасної вітчиз­няної системи освіти. Загальнопедагогічні основи компетентнісного підходу розглядають Н. Бібік, С. Бондар, М. Гончарова-Горянська, Л. Гузєєв, І. Гушлевська, О. Дахін, І. Єрмаков, О. Локши­на, А. Маркова, О. Овчарук, Л. Паращенко, О. Пометун, О. Савченко, С. Трубачева, П. Хоменко, А. Хуторськой, С. Шишов.

Сформульова­но визначення й обґрунтування поняття компе­тентність, запропоновано ієрархію компетентностей (предметні, загальнопредметні, ключові), виокремлено певні групи основних (ключових, життєвих) компетентностей, розроблено їх зміст.

Важливим напрямком в діяльності школи стало створення цілісно скоординованої системи розвитку, підтримки і стимулювання дітей-логопатів. Одним з шляхів рішення даної проблеми ми бачили в розробці і упровадженні методу проектів в навчально-виховний корекційний процес.

Був розроблений загальношкільний проект, який передбачав розвиток життєво важливих компетентностей у дітей з ТПМ:
М - мовленнєвої

І - інформаційної

К - комунікативної

С - соціальної


Засобами його розвитку ми визначили:

а) організацію навчально-виховної діяльності учнів на основі діяльнісного підходу, використання новітніх технологій;

б)цілеспрямовану роботу з можливо раннього виявлення схильностей і здібностей учнів, яка дозволяє кожній дитині максимально самореалізуватися, забезпечити йому індивідуальну траєкторію розвитку на всіх етапах навчання;

в) використання конкретних ситуацій життєдіяльності школи як тренажера для відпрацювання ключових компетентностей, формування життєвої стратегії саморозвитку;

г) створення безперервного педагогічного простору;

д) здійснення комплексного психолого-педагогічного підходу в навчально-виховному, корекційному процесі.
Діяльність творчих груп була направлена на реалізацію наступних цілей та завдань:

- розвинути кожного учня як творчу особистість, здатну до практичної діяльності;

- залучити учнів до активного пізнавального процесу;

- формувати навички пошукової та дослідницької діяльності, розвивати критичне мислення;

- виявляти свої здібності у груповій співпраці, набуваючи комунікативних умінь;

- спілкуватися з ровесниками не тільки своєї школи, але й іншими підлітками;

- грамотно працювати з інформацією;

- навчити раціонально поєднувати теоретичні знання з їх практичним застосуванням для вирішення конкретних життєвих проблем сучасності.

З метою надання допомоги педагогам школи в оволодінні теорією і методологією проектування, проектною культурою була проведена педрада-тренінг «Впровадження проектної діяльності в навчально-виховний корекційний процес». Підсумком її роботи стали методичні рекомендації щодо організації навчального проекту в школі.
ДОДАТОК 3.
Випускник школи – особистість, що дотримується норм і правил, які склалися в суспільстві, що вміє вирішувати задачі в різних видах діяльності. Завдання полягало у вихованні випускника школи, спроможного відповідати новим запитам ринку, мати відповідний потенціал для практичного розв’язання життєвих проблем.
В області предметно-матеріальної діяльності: уміти вирішувати побутові проблеми; бути здатним до фізичної праці, готувати, ремонтувати, вести господарську діяльність.
У науково-теоретичній діяльності: уміти вирішувати актуальні для визначеної області життя проблеми, оцінювати ситуацію, прогнозувати, йти на ризик, самостійно мислити.
У комунікативній діяльності:

- володіти певними навичками стандартної освіти;

- уміти точно і доступно передавати інформацію, чітко висловлювати свої думки;

- вміти адекватно користуватися усною і писемною мовою в конкретних соціально-побутових ситуаціях;

- мати здатність до співробітництва, безконфліктного спілкування;

- мати сформоване розуміння прав, обов'язків і свободи громадян України.

В економічній діяльності: підтримувати матеріальний рівень сім’ї, планувати особистий бюджет, уміти заробляти «кишенькові» гроші.

В екологічній діяльності: уміти стежити за собою і своїм здоров'ям, бути стресостійким, оптимістичним.

У морально-етичній діяльності:

- бути самостійним, дисциплінованим;

- уміти відповідати за свої рішення;

- уміти моделювати рішення проблем, у тому числі «батьків і дітей»;

- володіти навичками самовиховання.

Творчою групою для проведення експерименту, була розроблена модель випускника.
ДОДАТОК 2.
Урахування психофiзичних особливостей учнів з мовленнєвими вадами при визначенні форм і методів навчально – виховної роботи.
Зміна змісту   навчання і виховання

Корекцiйне навчання потребує спеціальної организацii навчального процесу, що вiдображається в умовах, засобах, методичних прийомах, які погоджуються з ідеями та принципами педагогiчної підтримки.
Сьогоднішня школа не вирішує завдання, поставлене перед нею суспільством. Види діяльності, організовані в рамках традиційної освіти, часто не залишають ні вчителю, ні учням, ні іншим суб'єктам освітнього процесу вибору, можливості самовизначення. Відомий дефектолог В. А. Краківський писав: «... в умовах педагогічної творчості можна лише дати школам загальні орієнтири, і нехай кожен педагогічний колектив розробляє свою систему...».

Робота мала на меті висвітлення дидактичних аспектів компетент­нісного підходу, умови продуктивного формуван­ня компетентності учнів у навчально-виховному корекційному процесі.

Водночас детальнішої розробки потребували питання дидактичного та методичного обґрунту­вання компетентнісного підходу, екстраполяція ідей на навчально-виховний корекційний процес, визначення не тільки теоретичних основ, а й процесуальних умов формування компетентності учнів.

В ході проведення експерименту перед творчими групами були поставлені задачі моделювання навчально-виховного, корекційного процесу, розробка дидактичного і методичного забезпечення, був проведений аналіз методів навчання.
Фронтальна форма організації передбачає од­ночасне виконання однакової для усіх учнів робо­ти. Це найменш затратна для вчителя форма, але водночас і найменш результативна, виходячи з різного ступеня підготовки, реальної бази знань, психологічних характеристик учнів. Тому фрон­тальне опитування навряд чи можна нині розгля­дати як обов'язковий та тривалий за часом еле­мент уроку.
Значно більший навчальний результат може забезпечити реалізація індивідуальної форми на­вчальної діяльності, яка передбачає врахування індивідуальних особливостей, темпу, рівня підго­товки і навчальних можливостей учнів. Вона та­кож сприяє становленню самостійності, актив­ності, відповідальності, а це робить її реалізацію адекватною задачам формування компетентності учнів.
Недоліки фронтальної (відсутність диферен­ціації) та індивідуальної форм (відсутність спілку­вання і контактів між учнями) компенсуються завдяки груповій формі організації навчальної діяльності. Групова навчальна діяльність є найбільш коректною, етичною, рефлексивною, саморегулятивною. Правильно організо­вана робота в парах, групах чи мікрогрупах дає змогу забезпечити активну діяльність учнів, пе­редбачає розподіл обов'язків між ними, виконав­чу й організаційну ініціативу, актуалізацію як дос­віду самостійної діяльності, так і спільної роботи над виконанням конкретного завдання. Саме гру­пова робота узгоджена з реаліями професійної діяльності дорослих. Наукова лабораторія, теат­ральна трупа, педагогічний колектив, робітнича бригада об'єднують групу людей, але діяльність її буде результативною тільки за умов активної узгодженої співпраці, роботи в команді.

Отже, в ієрархії форм організації учбової діяльності учнів з ТПМ в контексті компетентнісного підходу пріоритетними є групова і індивідуальна форми навчання. Значно більший учбовий результат забезпечує реалізація індивідуально-диференційної форми навчальної діяльності. Вона сприяє становленню самостійності, активності, відповідальності учнів, що сприяє ефективному розвитку їх ключових компетентностей.

Діяльність головних суб'єктів педагогічного процесу в контексті реалізації компетентнісного підходу до навчання також зазнає певних змін. Нові акценти в діяльності вчителя пов'язані з пе­рерозподілом пріоритетів його функцій — від інформаційної до організаторської, консультатив­ної, управлінської. Учитель має бути не «трансля­тором» інформації, а організатором діяльності, спрямованої на виконання навчальних завдань. Як би активно не прагнув учитель викладати свій предмет, якщо при цьому він не забезпечив актив­ну діяльність учнів, її мотивацію й організацію, процес навчання фактично не функціонує в зв'яз­ку з відсутністю дидактичної взаємодії між носієм інформації (вчителем) та її споживачем (учнем).

Отже, закономірною є зміна акцентів і в учнівській діяльності, вона має бути активною, передбачати самостійну та самоосвітню роботу. Чим різноманітнішою є навчальна діяльність, тим більшою розвивальною функцією наповнюється навчання. Саме за таких умов можна досягти компетентності учнів інтегрованого результату навчання. В.А. Сухомлинський писав: «Навчання має бути важким, кожна робота повинна бути просуванням вперед. При цьому кожен крок до знань повинен бути не втомленою ходою знесиленого подорожнього, а гордим злетом птаха, для чого потрібно полегшити дитині емоційний підйом, віру в свої сили».

Виходячи із зроблених висновків, в школі-інтернаті були проведені засідання методичних об’єднань, семінари, серії відкритих уроків. Вчителями школи розроблені методичні рекомендації, ряд завдань і вправ, спрямованих на використання цих методів навчання. Зроблено висновки, що при користуванні дидактичними збірниками доціль­но надати перевагу таким з них, які містять кому­нікативно-ситуативні завдання, вимагають залу­чення досвіду школярів, наближені до життя, сти­мулюють активну мисленнєву діяльність учнів. Умовою проходження учнем власної освітньої траєкторії може стати програма самоосвіти.
Творчою групою вчителів гуманітарного циклу була розроблена та впроваджена в навчальний процес структура сучасного урока в мовленнєвій школі ,яка передбачає: сенсорний розвиток пізнавальної діяльності,мовленнєвий і особистісний розвиток.

У зв’язку з цими змінилася змістовна лінія уроку:
Гє НМ ТЗ

Му С Ф ІД Ф2 В М Т Р О ДЗ
П ЧВ ТАУ Д У
Му - мовленнєва установка. Логопедична зарядка

С - словникова робота

Ф - фронтальна робота, опитування, діагностика рівня залишкових знань

Гє - групова робота за єдиним завданням

П – робота в парах ( навчання інших, навчання один одного)

ІД - індивідуальна робота диференційованого характеру

В - висновок про рівень набутих знань

М - мотивація подальшої навчальної діяльності

Т - текст (який навчає, розвиває, виховує)

НМ - новий матеріал

ЧВ - читання тексту в голос

ТАУ - тренінг аудіативних умінь

Д - розігрування діалогів

ТЗ - творче завдання

Р - рефлексія

О - оцінювання (вербальне, невербальне)

ДЗ - різнорівневі домашні завдання
Наслідком цієї роботи відмічається підвищення рівня якості знань учнів з окремих предметів.
  1   2   3

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Методичні рекомендації Пріоритети діяльності вихователя, класного...
Особливості планування роботи вихователя школи-інтернату та організації виховної роботи в класі на основі проектування особистості...

Анотований – бібліографічний покажчик Укладач завідуюча бібліотекою...
Аксельруд В. В. Організація позакланої роботи з фізики в умовах реалії сільської школи/ В. В. Аксельруд.//Фізика в школах України....

Звіт про роботу педагогічного колективу
Основними завданнями науково-методичної діяльності Володимирівської загальноосвітньої школи І – ІІІ ступенів

План роботи високопільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів...
Аналіз діяльності педагогічного колективу І результативності освітнього процесу в 2012/2013 навчальному році та основні задачі на...

Програма фізична культура для спеціальної медичної групи 10-11 класів...
Фізична культура для спеціальної медичної групи 10-11 класів середньої загальноосвітньої школи./ Укладачі Ф. Ф. Бондарів, М. С. Дубовис,...

Перспективний план роботи Гаї-Дітковецької загальноосвітньої школи...
Педагоги дійшли висновку, що саме в нашій школі з нашими учнями, нашими батьками І нашими колегами ідея школи вдосконалення взаємин,...

Програма всеукраїнської науково-практичної конференції «Проблеми...
Визначення концептуальних засад діагностики та проектування розвитку обдарованості дитини дошкільного віку з урахуванням результатів...

План роботи валківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів валківської...
Аналіз роботи за минулий навчальний рік та завдання на 2013/2014 навчальний рік

План роботи валківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів валківської...
Аналіз роботи за минулий навчальний рік та завдання на 2013/2014 навчальний рік

План роботи валківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів валківської...
Аналіз роботи за минулий навчальний рік та завдання на 2013/2014 навчальний рік



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації

f.lekciya.com.ua
Головна сторінка