Пошук по сайту


Література вступ

Література вступ

Відділ освіти Криворізької райдержадміністрації

ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНІВ ЯК СКЛАДОВА ЧАСТИНА НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
все залежить від нас



2012 рік

Посібник: ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНІВ ЯК СКЛАДОВА ЧАСТИНА НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Упорядник Трофименко О.Д.. – методист районного методичного кабінету відділу освіти Криворізької райдержадміністрації, 2012.

Матеріал посібника розкриває загальні положення щодо організації екологічної роботи вчителів природничих дисциплін. Належна увага приділена, визначенню головних завдань, напрямків роботи.

Зміст методичного посібника включає багато практичного матеріалу з питань системного підходу до організації роботи буде корисним для працівників методичних кабінетів (центрів), керівників освітніх установ, вчителів природничих дисциплін.

ЗМІСТ

  1. Вступ

  2. Мета

  3. Екологічне виховання

  4. Методи екологічного виховання:

  5. Метод художньої репрезентації

  6. Метод екологічної лабіалізації

  7. Метод екологічної рефлексії

  8. Метод екологічної ідентифікації

  9. Метод екологічної емпатії

  10. Метод ритуалізації екологічної діяльності

  11. Метод екологічних експектацій

  12. Література


ВСТУП
Ми знаходимося на критичному етапі історії Землі, коли людство повинно обрати своє майбутнє. Так світ стає все більше взаємозалежним і крихким, майбутнє обіцяє як велику небезпеку, так і великі можливості. Щоб рухатися вперед ми повинні зрозуміти, що при всій величі різноманітних культур та способу життя ми єдина людська родина й співтовариство єдиної Землі зі спільною долею. Ми повинні створити стійке глобальне співтовариство, засноване на повазі до природи, загальних прав людини, економічної справедливості і культурі світу. Нам необхідне таке бачення основних цінностей, яке забезпечить етичну базу для формуючого світового співтовариства. Альтернативною моделлю розвитку людства, яка суміщає соціальний добробут та збереження навколишнього середовища, є концепція стійкого розвитку.

Сталий розвиток є принципом людського спільного життя: майбутні покоління повинні мати такі ж самі ресурсні можливості, що мають і нині існуючі. Екологічний аспект сталого розвитку включає забезпечення коеволюції суспільства і природи, створення не лише для нинішнього, а й для майбутніх поколінь реальних можливостей задовольняти свої основні життєві потреби, екологічну безпеку економічного розвитку. Стратегія сталого розвитку змінює соціальну роль екологічного виховання та освіти. Суспільство актуалізує потребу у компетентній особистості, яка на основі самостійного критичного мислення і відповідальності буде готовою і здатною не лише визначати екологічні проблеми, знаходити раціональні шляхи вирішення їх, а й попереджати виникнення останніх.

Мета екологічного виховання і освіти має бути орієнтованою на формування екологічної свідомості особистості, готовності відповідально ставитися до довкілля, виховання екологічно усвідомленої поведінки, знань прав і обов'язків громадян. Життєво необхідним стає створення умов у школі і сім'ї, за яких учні б усвідомлювали практичну значущість екологічної компетентності, проявляли б свою зацікавленість, набували здатності й готовності до ініціативної творчої діяльності екологічного спрямування.

Таким чином, ідея розвитку екологічної компетентності учнів є однією із ключових ідей модернізації виховання і освіти, необхідність якої історично передбачена у вигляді корінних змін світогляду, традицій, стилю мислення, мотивів поведінки людей, які становлять сучасний соціум. Вона пов'язана з готовністю і здатністю молоді нести особисту відповідальність як за власне благополуччя, так і за сус­пільне. Внаслідок цього учні набуватимуть досвіду, який проявлятиметься у:

самостійній пізнавальній діяльності, основаній на засвоєнні способів здобуття знань з різних джерел інформації, зокрема позашкільних;

використанні відомих способів діяльності - у формі вміння діяти за зразком;

творчій діяльності - у формі вміння приймати ефективні рішення у про­блемних ситуаціях;

здійсненні емоційно-ціннісних відносин - у формі особистісних орієнтацій.

Екологічне виховання здійснюється на всіх етапах навчання у школі, на кожному з яких ставиться певна мета, завдання, добирається відповідна методика з огляду на вікові особливості школярів.

В екологічному вихованні та освіті діють як загальноприйняті методи виховання, так і методи екологічного виховання. Розглянемо деякі з них.

Методи екологічного виховання полягає в педагогічній актуалізації асоціативних зв’язків між різними психічними образами у контексті порушеної перед учнями проблеми. Цей метод часто використовують для встановлення певної аналогії між будь-якими проявами природних об’єктів і відповідними соціальними проявами. Уявлення, що виникає при цьому, сприяє розвитку суб’єктивного ставлення учнів до феномена, що вивчається. Прикладами реалізації цього методу у процесі розвитку ставлення до природи можуть бути використані вчителем або керівником гуртка такі асоціативні образи, як «танок» бджіл, «шлюбний» сезон у тварин, екологічна «піраміда» тощо.

Метод художньої репрезентації природних об’єктів полягає в актуалізації художніх компонентів відображення світу природи засобами мистецтва. Особливе значення в процесі розвитку ставлення до природи тут належить образотворчому мистецтву, музиці, літературним творам. Скажімо ставлення учнів до лісу, озера чи луки буде формуватися значно ефективніше, коли поряд з науковою інформацією вчитель використовувати поезію, класичні літературні твори, музичні п’єси, твори живопису, графіки, декоративно-прикладного мистецтва.

Метод екологічної лабіалізації полягає у цілеспрямованій дезорганізації певних аспектів особистісного світосприйняття, внаслідок чого виникає психологічний дискомфорт, зумовлений невідповідністю індивідуальної стратегії екологічної діяльності укоріненим нормам та методам співіснування суспільства та довкілля. Лабілізаційні прийоми можуть бути найрізноманітнішими. Один з таких прикладів наводить дослідник екологічної свідомості В.А. Ясвін. Зоолог Михайло Пупіньш, створюючи біотопні експозиції в природничому музеї, цілеспрямовано «додавав» до природного ландшафту кілька недопалків, залишки молочних пакетів тощо. В.А. Ясвін стежив за психологічними реакціями відвідувачів музею, які, милуючись чудовими панорамами, несподівано помічали ці «прикраси». Люди були налаштовані на милування, а сміття в експозиції блокувало цей процес: виникала внутрішня напруга. Саме в невеликому об’ємі панорами особливо гостро відчувалася неприродність, чужинність цих слідів індивідуальної людської діяльності, відвідувачі відчували дискомфорт, у них починалися процеси.

Метод екологічної рефлексії полягає у педагогічній актуалізації самоаналізу, осмисленні людиною своїх дій та вчинків щодо їх екологічної доцільності. Цей метод стимулює усвідомлення того, як поведінка людини може «виглядати» з погляду тих природних об’єктів, яких вона стосується. Скажімо, якщо школяр забув своєчасно полити кімнатні квіти, його можна запитати: «Що вони могли про тебе подумати?». Безумовно, з погляду рослин він «виглядає» безвідповідальною жорстокою людиною.

Метод екологічної ідентифікації полягає у педагогічній актуалізації особистої причетності людини до того чи іншого природного об’єкту, ситуацій, обставин, в яких він перебуває. Метод стимулює процес психологічного моделювання стану природних об’єктів, сприяє кращому розумінню цього стану, що поглиблює уявлення школярів про даний об’єкт. Крім того такий механізм актуалізує відповідну поведінку стосовно об’єкта.

Ілюстрацією використання цього методу може бути наступна педагогічна ситуація. Під час вивчення риб у зимовий період учням пропонується затиснути пальцями власний ніс і, не відкриваючи рота, протриматися, скільки можливо, потім відпустити один палець і відкрити доступ повітря у одну ніздрю. Свої відчуття у цій ситуації учні проектують на стан риб, що перебувають під льодом, коли їм не вистачає кисню. Звільнення однієї ніздрі для дихання супроводжується значним полегшенням, моделюючи стан риб після того, коли будуть пробиті лунки в товщі льоду.

Метод екологічної емпатії має на меті педагогічну актуалізацію співпереживання людини за стан природного об’єкту, а також співчуття йому. Це стимулює проекцію особистих станів на природні об’єкти через ототожнення з ними, а також переживання особистих емоцій та почуттів з приводу стану природних об’єктів. Таким чином формується суб’єктивізація природних об’єктів. Метод передбачає використання запитань, що актуалізують прояви емпатії до живих істот, на кшталт «Що він тепер відчуває? Який має настрій?».

Метод екологічної турботи полягає в педагогічній актуалізації екологічної активності особистості, спрямованої на надання допомоги і сприяння благу природних об’єктів. Метод стимулює прояви співучасті, підтримки, опіки, тобто діяльної участі в життєвих ситуаціях природних об’єктів. При цьому турбота про світ природи спонукає школярів до підвищення своєї екологічної компетентності – до оволодіння необхідними знаннями, уміннями і навичками. Адже для того, щоб надати кваліфіковану допомогу будь-якому природному об’єкту, слід знати і вміти, що і як потрібно зробити.

Метод ритуалізації екологічної діяльності полягає у педагогічній організації традицій і ритуалів, пов’язаних з діяльністю, спрямованою на світ природи. Потужний потенціал щодо реалізації цього методу акумульовано у традиціях українського народу (розчищення джерел криниць, екологічні толоки, приваблювання і охорона птахів, Різдвяні та новорічні свята з традиційним Дідухом замість ялинки). Цей метод дає можливість мотивувати і структурувати діяльність учнів через організацію екологічних клубів, рухів тощо. Важливою умовою реалізації цього методу є наявність відповідної символіки, ієрархії, статуту.

Метод екологічних експектацій полягає в педагогічній актуалізації емоційно насичених очікувань майбутніх контактів особистості зі світом природи. Наприклад перед екскурсією до лісу педагог налаштовує учнів на те, що вони «йдуть у гості до лісу». Адже, коли збираються в гості, відповідно одягаються, не смітять, не галасують, не сваряться тощо.

У підсумку вищезазначеного слід вказати, що запропоновані методи формування екологічної компетентності можуть бути застосовані на різних етапах екологічної освіти. Наприклад метод екологічних асоціацій та метод екологічної ідентифікації доцільно використовувати під час викладання біології, хімії, екології, фізики при роботі екологічних гуртків. Методи художньої репрезентації та ритуалізації будуть доречними на заняттях музики, образотворчого мистецтва, праці та підчас підготовки екологічних свят, виступів агітбригад. Методи екологічної ритуалізації, експетації та лабіалізації є невід’ємною частиною підготовки і проведення екологічних свят, екскурсії, туристичних походів, тематичних форумів та конференцій, проектної діяльності учнів. Методи екологічної емпатії та екологічної турботи повинні використовуватися у повсякденному соціокультурному виховання учнів.

У сучасних умовах, коли поступово реорганізується процес навчання, все більше поширюється діяльнісний підхід, згідно з яким учні повинні набувати знання не в «готовому вигляді», а в результаті самостійної пізнавальної діяльності. Широко застосовуються активні методи навчання, до яких належить і метод проектів. Зміст цього методу полягає у досягненні освітньої мети через розробку проблеми, яка закінчується реальним оформленим результатом.

В загальному розумінні проектування – це діяльність пов’язана з керуванням проектами в різних галузях соціально-технічної сфери, тобто спеціальним чином організована творча робота людини з перетворення навколишнього середовища та самого себе. Для вирішення дидактичних та виховних завдань освіти важливим є не тільки сам результат проекту, а й процес його досягнення учнями, поступове пересування до замислу, який перед цим ще й треба створити. Відносно до загальної освіти проектування в школі в першу чергу пов’язано з учнівськими проектами – продуктами науково-дослідної діяльності школярів.

Учнівський проект з точки зору учня – це можливість зробити дещо цікаве самостійно, або в групі, максимально використовуючи свої здібності. Ця діяльність дозволяє проявити себе, спробувати свої сили, прикласти знання, принести користь та публічно представити досягнутий результат. З точки зору вчителя, учнівський проект – це організаційна форма навчання, яка характеризується цілеспрямованою діяльністю по знаходженню засобів вирішення проблеми.

Відрізняючи ми ознаками учнівського проекту можна назвати наступні:

проблемність (в основі проекту завжди лежить якась проблема);

самостійність (учбова проблема, тема, обрання методів і засобів реалізації проекту, захист проекту – все це самостійна діяльність учня, який несе за неї відповідальність);

часова обмеженість (проект виконується у обмежені строки, що потребує чіткого планування часу та зусиль);

етапність (будь-яке планування, чи проектування пов’язано з послідовним виконанням якихось дій, проходженням обов’язкових етапів);

особиста чи суспільна значимість (більшість учнівських проектів спрямовані на розвиток пізнавальної сфери особистості школяра, але деякі можуть мати значимі в соціальному і науковому плані результати);

мобілізація зусиль (виконання проекту потребує певної концентрації фізичних і інтелектуальних творчих зусиль) і ресурсів (матеріальних, технологічних).

Нижче хотілося б навести ряд тем та змістовних ліній, за якими можливо організувати учнівське проектування в рамках меж предметного проекту «Місто як середа життя».

Загальні цілі і задачі проекту:

звернути увагу учасників і керівників проектної діяльності на екологічні, економіко-політичні, морально-етичні та інші проблеми що існують у місті.

розкрити значення міської середи як фактору, що забезпечує життя людини у місті та впливає на його здоров’я;

навчити учасників проектної діяльності розрізняти основні компоненти міської середи (ґрунти, повітря, вода, рослинний і тваринний світ, архітектура тощо) та освітлювати їх дію на людину;

оволодіти методами спостереження та оцінки стану людської середи (урбоекологічного моніторингу), вміти застосовувати ці методи на практиці для виявлення факторів потенційно небезпечних для здоров'я людини, що здійснюють негативний вплив на міську флору, фауну, ґрунти, атмосферне повітря;

провести урбоекологічний моніторинг конкретної ділянки міської середи (території школи, мікрорайону, дому, квартири), обробити та наглядно представити отримані результати;

здійснити експертну оцінку мір, що приймаються міською владою для підтримання міської середи у сприятливому для людей стані і розробити рекомендації з їхнього покращення;

прийняти участь у конкретній соціально-значимій роботі з покращення стану міської середи (озелененні, рекультивації пустирів, очищені дворів та вулиць від сміття, фарбуванню лавок тощо);

навчити учасників проектної діяльності працювати з різними джерелами інформації робити нотатки, писати тези, конспектувати тексти, працювати в Інтернеті, з періодичними виданнями;

оволодіти навичками представлення соціально-значимої інформації у вигляді листівок, плакатів, інформаційних щитів та інших видів наочної агітації;

сприяти придбанню учасниками проектної діяльності навичок проведення соціометричних досліджень шляхом складання опитуючих листів для анкетування громадян мікрорайону учнів шкіл, викладачів, батьків;

сприяти соціалізації учасників проектної діяльності, виробці у них колективної розумової діяльності, роботи у групах, організації і проведення мозкового штурму, інсайту тощо;

сприяти самоактуалізації природних задатків учасників проектної діяльності, творчому розвитку їхньої особистості, формуванню креативного і рефлективного мислення, набуванню навичок публічного виступу, аргументуванню своєї точки зору тощо.

Актуальні теми проекту:

Ландшафтно-геологічні фактори міської середи

Водні ресурси міста

Атмосферне повітря міста

Ґрунти як природний ресурс міської середи.

Зелені насадження та їх роль у місті.

Моніторинг тваринного світу міста.

У завершенні хотілося б нагадати такі важливі для екологів всього світу дати, як 22 березня (Всесвітній день водяних ресурсів), 11 квітня (День навколишнього середовища України), 5 червня (Всесвітній день навколишнього середовища). У ці дні доречно проводити тематичні семінари, свята, виступи агітбригад чи приурочити до цих дат захисти учнівських проектів. Взагалі сучасні принципи екологічної освіти надають нам великий простір для творчості й удосконалення виховної роботи.
Література
Пруцакова О.Л. Сутність та види екологічної компетентності особистості / Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді: Зб. наук. праць – Вип. 8: - Кн. 2. – К., 2005. – С. 392.

Пустовіт Н.А. Сутнісні характеристики екологічної компетентності школярів // зб. наук. праць. – Педагогічні науки. – Херсон, 2005. – С. 186-191.

Руденко Л.Д. Взаємодія сім'ї і школи у формуванні екологічної компетентності школярів – К.: Педагогічна думка. – 2008. – 32 с.

Ясвин В.А. Психология отношения к природе / Ред. Н.В. Крылова. – М.: Смысл, 2000. – 456 с.

Теремов А.В. Ученические проэкты по урбоэкологии как форма межпредметной интеграции // Биология в школе. – 2007. – №1. – С.

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Література Вступ
Парфенюк Тетяна Григорівна, вчитель української та зарубіжної літератури навчально-виховного обєднання№2

Література Вступ
В теорії чисел, математичному аналізі, теорії ймовірності та в обчислювальній математиці широко використовують ланцюгові дроби

З української літератури І курс (січень червень 2015 р.) Рекомендована література Основна
Українська література: Підручник для 10 кл середньої школи / В. М. Борщевський К.: Освіта, 1992. 317 с

План Вступ Схема І пристрій оптичних телескопів Висновок Література
Луна довкола Землі. Все це будило думку, примушувало замислюватися про складність Всесвіту, її матеріальність, про безліч жилих світів....

Робоча програма дисципліни «Загальна педагогіка»
Музичне мистецтво, 020205 Образотворче мистецтво, 020207 Дизайн, 020302 Історія, 020303 Філологія. Українська мова та література,...

Література
Формування предметної (інформаційної) компетентності на уроках фізики у учнів базової школи

Література рідного краю
Особистісно-орієнтований підхід у системі превентивної педагогіки та правової освіти підлітків

Зарубіжна література. 2-4 класи
Перелік програм спецкурсів та факультативів, рекомендованих до використання у навчально-виховному процесі

4. Література. Концептуальний аспект
Механізми впровадження моделі у практику роботи школи. Напрями модернізації освітнього процесу та їх обґрунтування

Література: Гончаренко С. У. Фізика. 10-11 кл. – К.: Освіта, 1996
Тема: Електромагнітні хвилі в природі І техніці. Принцип дії радіотелефонного зв’язку. Стільниковий зв'язок



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації

f.lekciya.com.ua
Головна сторінка