|
ІНСТИТУЦІЙНЕ СЕРЕДОВИЩЕ МІЖНАРОДНОГО БІЗНЕСУ 1.1. МІЖНАРОДНІ ОРГАНІЗАЦІЇ В СИСТЕМІ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН Регулювання міжнародних економічних відносин (МЕВ) у сучасних умовах здійснюється на основі міжнародних договорів, рішень міждержавних економічних конференцій, міжнародних звичаїв та рішень міжнародних організацій. Особливість останніх полягає в тому, що вони є одночасно і суб'єктами міжнародних економічних відносин (нарівні з фізичними, юридичними особами та державами), і частиною механізму регулювання цих відносин. Об'єктивна необхідність у регулюванні зовнішньоекономічних зв'язків між країнами випливає із зростаючої взаємозалежності і взаємозв'язку національних економік і відповідної інтенсифікації розвитку економічних відносин між країнами; неузгодженості національних законодавств різних країн, що потребує створення такого механізму регулювання міжнародних економічних відносин, який би забезпечував збалансовану координацію національних правових режимів. Механізм регулювання міжнародних економічних відносин має два взаємопов'язані рівні: національний та міжнародний, кожному з яких властива певна система принципів, інституційно-правових структур, інструментів та методів управління (рис. 1.1). Так, елементами регулювання міжнародних економічних відносин є:
![]() Рис. 1.1. Місце міжнародних організацій у системі регулювання МЕВ Як зазначалося, регулювання міжнародних економічних відносин здійснюється на двох взаємопов'язаних, але нерівноцінних рівнях: національному та міжнародному. Національному рівню відповідає система дій держави (уряду), що спрямована на регулювання зовнішньоекономічних відносин і використовує названі вище елементи (принципи, методи, інструменти). На міжнародному рівні здійснюється погоджений вплив двох або більше держав на економічні відносини між країнами взагалі або на окремі форми їх (міжнародну торгівлю, міжнароднуміграцію робочої сили, експорт та імпорт капіталу тощо). Цей рівень механізму регулювання являє собою систему координації зовнішньоекономічних політик кожної з країн та окремих дій, які потребують колективного міжнародного регулювання. Координація економічних дій — це процес погодження певних параметрів національних економічних політик з метою регулювального впливу на світогосподарські, регіональні чи функціональні зв'язки. Об'єктами координації можуть бути:
Залежно від кількості сторін, які беруть у цьому участь, координація міжнародної економічної діяльності може бути двосторонньою або багатосторонньою. Двостороння (білатеральна1) координація включає угоди та домовленості між двома суб'єктами МЕВ, які досягаються безпосередніми переговорами між партнерами. Багатостороння координація забезпечує погодження різних аспектів міжнародної економічної діяльності щонайменше трьома суб'єктами з різних країн. Координація економічної політики залежно від засобів здійснення може бути двох видів: дискретна та інституціональна. Дискретна координація (або співробітництво типу ай Ьос2) — це узгодження, яке досягається шляхом так званих дискретних (окремих) дій, коли в кожному конкретному випадку держави домовляються самостійно використовувати деякі заходи, інструменти, методи для досягнення належної єдності дій. Інституціональна координація — це погодження, яке виробляється на підставі визначеного інституту, тобто з використанням встановлених уже законів, правил, норм, звичаїв та практики, організаційних структур. Отже, в поняття «міжнародні інститути» входять дві складові:
При цьому міжнародні організації виступають водночас і як продуценти, і як користувачі сукупності законів та норм. Об'єктивна необхідність посилення інституціональної координації, тобто розвитку міжнародних організацій, пояснюється сукупністю вагомих чинників, як-от:
Серед суб'єктів системи регулювання міжнародних економічних відносин найбільш зацікавленими в існуванні міжнародних організацій, установ та конференцій є, зрозуміло, держави (уряди), оскільки, використовуючи досвід та відповідний арсенал методів впливу, міжнародні інститути допомагають різним країнам координувати свої дії на світовій арені. Міжнародні організації необхідні також для нормального існування та динамічного розвитку компаній, які в різних формах беруть участь у міжнародному бізнесі і під час здійснення комерційних операцій натрапляють на внутрішні та міжнародні обмежники (рис. 1.2), які є різними у різних країнах та регіонах. ![]() І — Потоки (товари, послуги, інформація, фінансові й трудові ресурси); II — Внутрішні обмежники (національне середовище фірми);
Рис. 1.2. Місце міжнародних організацій у міжнародному бізнесі Очевидно, що саме потреби міжнародного бізнесу історично були першопричиною розвитку міжнародних організацій, про що свідчить літопис створення основних із них: 1814 р. — Центральна комісія судноплавства по Рейну; 1865 р. — Міжнародний телеграфний союз; 1875 р. — Міжнародний комітет з мір і вагів; 1883 р. — Міжнародний союз з охорони прав промислової власності; 1890 р. — Міжнародний союз для публікації митних тарифів; 1919 р. —- Міжнародна організація підприємців; 1920 р. — Міжнародна торговельна палата; 1926 р. — Міжнародна організація зі стандартизації та ін. Характерною рисою сучасного етапу розвитку міжнародних організацій є розширення їхньої компетенції і ускладнення структури. Загальна кількість міжнародних організацій наближується до 5 тисяч, з яких понад 400 — міжурядові. Організації економічного напряму становлять найбільшу частку — понад 50 % усіх міждержавних організацій. З недержавних — найбільше таких засновано в комерції та промисловості, а також у системах охорони здоров'я і медицини. 1.2. ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ ТА ЕТАПИ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ Перші міжнародні міжурядові організації як одна зі стабільних форм регулювання міжнародних відносин з'явилися порівняно недавно — у середині XIX сторіччя. Однак їх виникненню передував досить тривалий процес розвитку міжнародного спілкування, в ході якого формувалися об'єктивні суспільні потреби у створенні спеціальних міжнародних органів, які б регулювали дедалі більш складні багатосторонні відносини між державами в різних сферах діяльності. Умовно можна виокремити п'ять основних стадій виникнення та розвитку міжнародних організацій:
Епоха рабовласницьких держав. Ще в IV—VI ст. до н.е. у Стародавній Греції існувало два типи міжнародних інститутів — сіммахії та амфіктіонії. Сіммахії — це союзи (коаліції) держав, які мали спільні військово-політичні цілі. Амфіктіонії були релігійно-політичними союзами племен та міст зі спільним святилищем, скарбницею, правилами ведення війн. Період феодальної роздробленості характеризується тим, що об'єднання постійно ворогуючих між собою держав формувалися передовсім під час виникнення загрози з боку сильнішого спільного ворога (наприклад, половці та монголо-татари для феодальної Русі). Водночас на світовій арені почали з'являтися торговельні союзи. Прикладом такого торговельного об'єднання є один із най-відоміших союзів цього типу — Ганза, що існував з XIV по XVII ст. До нього входили північнонімецькі міста Любек, Штраль-зунд, Росток, Вісмар, Гамбург та ін. Міста—члени союзу намагалися зосередити в себе усю посередницьку торгівлю між Західною, Північною та Східною Європою. Вони мали власне військо та флот, що дозволяло їм охороняти власні комерційні інтереси і навіть вести війни з іншими державами. Ганзейський союз мав торговельні контори в Новгороді, Пскові, Смоленську, Каунасі, Бергені, Стокгольмі, Брюгге, Лондоні та ін. Третій етап розвитку характеризується появою цілої низки організацій, яким уже були притаманні риси сучасних міжнародних установ: наявність погоджених цілей, постійного органу, порядку роботи та ін. Деякі західні автори ведуть історію міждержавних організацій від так званого Священного союзу, створеного російським царем Олександром І, австрійським імператором Францем І та пруссь-ким королем Фрідріхом-Вільгельмом III у вересні 1815 р. після падіння імперії Наполеона І. Іноді спеціалісти віддають першість Центральній комісії судноплавства по Рейну, яка була організована Віденським конгресом 1814 — 1815 рр., а на постійній основі почала працювати з 1831 р. Стабільне зростання кількості міжнародних організацій з середини XIX ст. пов'язане з розвитком зв'язку, транспортної мережі, фінансів, міжнародної торгівлі. У цей час з'являються такі організації, як Дунайська комісія (1856 р.), Всесвітній поштовий союз (1874), Європейська конференція з розкладів пасажирських потягів (1874), Міжнародний телеграфний союз (1875), Міжнародний союз з охорони промислової власності (1883) та ін. Період між Першою та Другою світовими війнами ознаменований появою першої у світі міжнародної організації універсального типу з широкою (неспеціалізованою) компетенцією — Ліги Націй. Створена в 1919 р. з ініціативи американського президента Вільсона, Ліга Націй являла собою:
У цей період триває створення функціональних та галузевих організацій; загальна кількість міжнародних організацій збільшилася втричі (табл. 1.1). Таблиця 1.1 ДИНАМІКА СТВОРЕННЯ МІЖНАРОДНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ
Сучасний етап розвитку МО починається з 1945 року. Йому властиві такі риси:
Узагальнюючи розглянуті етапи виникнення та розвитку міжнародних організацій, можна з'ясувати історичні тенденції, логіку формування сучасного розуміння сутності міжнародної організації (рис. 1.3). ![]() Рис. 1.3. Історичні тенденції зміни сутності міжнародних організацій |
МПрП – це система юридичних норм, спрямованих на регулювання міжнародних невладнаних відносин з “іноземним елементом” | Світове господарство (СГ) – сукупність національних господарств, об’єднаних міжнародним поділом праці та системою міжнародних економічних... | ||
Розлад феодальних відносин, зростання міжнародного виробництва, торгівлі, економічних І культурних звязків між країнами, інтенсивний... | Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, затвердженого Указом Президента України від... | ||
Ще відомий римський юрист Ульпіан стверджував, що право поділяється на публічне І приватне, які в свою чергу мають поділ за предметом... | По-друге, охарактеризувати головні етапи в розвитку системи міжнародних відносин або, іншими словами, геополітичні епохи нового І... | ||
Катона Старшого, Варрона І колумелли на організацію рабовласницького господарства | Надсилаємо План проведення міжнародних та всеукраїнських конгресів, форумів, науково-практичних конференцій та семінарів молодих... | ||
Михайла Васильовича Остроградського, виховувати почуття гордості за талановитого земляка, вчити співчувати І співпереживати людським... | Стратегія соціально-економічного розвитку України Харківської області: географічні наслідки сучасних економічних перетворень |