Пошук по сайту


План роботи школи музичного керівника «Світ мистецтва» 7

План роботи школи музичного керівника «Світ мистецтва» 7

Сторінка1/5
  1   2   3   4   5
Зміст


Вступ. Музичне виховання – частина естетичного виховання дитини.

4

План роботи школи музичного керівника «Світ мистецтва»

7

Засідання 1.Музична зала - окраса навчального закладу.

8

Засідання 2. Заняття - провідна форма музично – освітньої діяльності дошкільників.

11

Засідання 3.Функції музичного керівника та вихователя у музичному вихованні дітей.

27

Засідання 4. Інноваційні технології в галузі дошкільної (музичної ) освіти.

37

Заняття 5. Жанри українського дитячого музичного фольклору та музико – терапія в дитячому садку.

49

Заняття 6. Використання музично – ритмічних рухів на музичних заняттях.

60





Реформа системи освіти, яка стосується і дошкільників, висуває розвиток творчості дитини, як одне із пріоритених завдань. Без її вирішення неможливо виконати головні завдання дошкільної освіти,розроблену у «Базовому компоненті дошкільної освіти в Україні»: формування базиса особистої культури дитини через відкриття її світогляду у цілому і різнобічному.

Дитина не повинна пасивно спостерігати оточуючий світ, вживати готову їнформацію і копіювати її.Саме від творчих людей залежить розвиток суспільства.Перші творчі здібності особистості проявляються в дошкільному віці. Перед вихователем стоїть завдання знайти шляхи своєчасного прояву у кожної дитини інтересів, природних задатків, здібностей і створити оптимальні умови для їх розвитку. І визначати конкретні сфери творчого потенціалу.
Як відомо, музика - вид мистецтва, який суттєво впливає на становлення особистості. Вона збагачує почуття дитини, сприяє оволодіння вмінням відчувати ритм, і мелодію твору, формує здібності адекватно реагувати на них своїм голосом і рухами, розвиває інтерес до різних музичних інструментів і бажання на них грати.

Головне в музичному розвитку дошкільнят - повести дитину в різнобарвний світ музики, навчити дитину жити «нею». Завдання педагога полягає в тому, щоб дитина робила це не тому, що так треба, а щоб дитина сказала:« Я буду робити це тому, що хочу, тому, що це мені цікаво.» Допомогти дитині відчути красу і силу впливу музики - це завдання важливе. Спробувати частково вирішити цю завдання є «Програма художньо-естетичного розвитку й виховання дошкільників». Головне у цій програмі-розвиток чуттєво-емоційної сфери дитини у взаємозв׳язку з морально-інтелектуальним.

Музичне виховання - частина естетичного виховання дитини.Естетичне виховання проходить через ознайомлення дітей з різними видами мистецтва (музика ,образотворче мистецтво, театр, хореографія, література, фольклор). Музика розвиває музичну культуру і формує позитивні якості особистості. Музика в більшій ступені, ніж інший вид мистецтва доступний дитині.

Під час слухання музики розвивається таке поняття, як емоційно образний зміст музики. Тобто діти знаходять зв׳язок між засобами музичної виразності і змістом музики. Розвиваючи виконавські навички дітей ми співаємо без супроводу.

Відомо, що пісенна творчість направлена на розвиток тих чи інших музичних здібностей. І коли вже діти мають певний досвід музичної імітації, вони можуть виконувати ,наприклад музично-пісенну пластичну гру «Зайчик.», «Зайчик-побігайчик», «Вовчик», «Кішка та собачка.»і т.д. В музично-дидактичних іграх діти проспівують слова привітання з певною інтонацією та емоцією, вибирають потрібний темп і ритм.

Ефективними видами занять, які дозволяють дитині розкритися повніше і яскравіше як особистості, являються розвивальні, домінуючи, комплексні, тематичні заняття.

Розвиток особистості дитини, сприяють дитячі музичні свята.Основою свята це є гра, веселе дійство,де є свободна музична діяльність.Викликаючи емоції радості, свята закріплюють знання дітей про оточуючий світ, розвивають мову дитини, творчу ініціативу та естетичний смак.

Підводячи підсумок скажу, що музика займає особливе місце у вихованні дошкільників. Головний принцип-це оптимальне співвідношення навчання та змісту.

Щоб спрямувати освітній процес ДНЗ на розвиток творчої особистості педагогам потрібно:

-оновлювати зміст навчально-виховного процесу;

-створювати належне розвивальне середовище, постійно оновлюючи його;

-своєчасно виявляти природні задатки, здібності, схильності малюка;

-прагнути до інтеграції суспільного і сімейного виховання;

-з готовністю впроваджувати передовий педагогічний досвід, інноваційні технології;

-добре знати психологічні та індивідуальні особливості дитини;

-розвивати в собі прагнення діяти творчо;

-стимулювати дітей до самоаналізу, самопізнання і самовдосконалення у різних видах діяльності, розширюючи простір власного «Я»;

-надавати дітям можливість самостійно вибирати вид діяльності;

-створювати сприятливий емоційний простір для кожної дитини.

План роботи школи музкерівника « Світ мистецтв»


№ засідання

Тема засідання

Форма проведення

1.

Музична зала – окраса дошкільного закладу

Круглий стіл

2.

Заняття – провідна форма музично – освітньої діяльності дошкільників

Теоретично – практичний семінар

3.

Функції музичного керівника та вихователя у музичному вихованні дітей

Мозковий штурм

4.

Інноваційні технології в галузі дошкільної( музичної ) освіти

Теоретично – практичний семінар

5.

Жанри українського дитячого музичного фольклору та музико – терапія в дитячому садку

Теоретичний семінар

6.

Використання музично – ритмічних рухів на музичних заняттях

Теоретично – практичний семінар


Засідання 1.



Характерні особливості та способи створення розвивального середовища в музичній залі

Оформлення музичної зали

  • в інтер’єрі і затишок, і яскравість , і певна неординарність;

  • в центрі уваги центральна стіна;

  • посезонне оновлення;

  • добре освітлення;

  • використання ваз з квітами, зелені;

  • створення музичного куточку (музичні іграшки, дидактичні посібники, елементи костюмів для ігор) .

Кольорова гама музичної зали

Вплив кольорів на психологію та фізіологію дитини:

Червоний колір підвищує кров’яний тиск, прискорює серцевий ритм і робить частішим дихання, посилює агресивність і «втомлює» очі;

Помаранчевий колір стимулює мозкову діяльність, допомагає при астмі та бронхіті;

Абрикосовий колір знімає напруження і дає відчуття комфорту та безпеки, є ідеальним вирішенням для офісів та місць, де люди надмірно напруженні ;

Зелений колір залежно від того, який відтінок у ньому переважає – теплий жовтий чи холодний синій , - збуджує або заспокоює.

В останньому варіанті зелений дає відчуття розслаблення, допомагає адаптуватися до незнайомих обставин, лікує розлади нервової системи ;

Блакитний колір викликає відчуття спокою, благополуччя та стабільності. Його можна використовувати для пом’якшення грубої поведінки та виховання співчуття. Блакитний – ефективний при невралгічних болях. Кажуть, споглядання цього кольору лікує захворювання щитовидної залози, горла,та носу ;

Фіолетовий колір не можна надмірно застосовувати для оформлення приміщень, в яких перебувають діти, адже цей колір дуже важкий для сприйняття;

Білий колір у великій кількості створює ефект холоду та стерильності. Однак помірні вкраплення білого в оформлення приміщення можуть піднімати емоційний тонус у похмурий день, допомагати долати скутість.

Декорування музичної зали

  • декоративне оформлення музичної зали і тематика святкових ранків;

  • поступове використання нових елементів декору та налаштування дітей на майбутню подію;

  • розміщення декорацій та прикрас не завада руховій активності дітей(під час ігор , танців , хороводів);

  • - виготовлення панно з тканини (простирадла) та картонних коробок з під великої побутової техніки;

Безпека у музичній залі

Безпека дітей у музичній залі залежить від того , чи :

  • встановленні на батареях захисні решітки, які знімаються під час прибирання;

  • постелене та закріплене на підлозі килимове покриття – для того , щоб діти не послизнулись;

  • розташовані всі меблі біля стіни та закріплені до підлоги ( ф- но, шафи, пенали);

  • простежено за станом обладнання музичної зали, ужито щодо усунення його несправностей;

  • зберігаються гострі, колючі, ріжучі та крихкі предмети у недоступному для дітей місці ;

  • перевірено іграшки на можливість їх розбивання ( уламки можуть поранити дитину);

  • не передаються в інший дошкільний заклад для тимчасового користування святкові костюми, атрибути ( запобігання занесення інфекції).

Пожежна безпека

ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ:

  • загромаджувати евакуаційні виходи – заставляти їх атрибутами, установлювати дзеркала та фальшиві двері ;

  • використовувати відкритий вогонь ( свічки, петарди, бенгальські вогні) під час проведення святкових ранків;

  • обгортати електричні лампи папером, матерією або іншими легкозаймистими матеріалами;

  • використовувати на святкових ранках костюми, виготовлені з вати, паперу, марлі та інших легкозаймистих матеріалів, що не оброблені вогнезахисною рідиною; легкозаймисті іграшки та прикраси.

Використана література :

  1. Н.О. Ветлугіна. Методика музичного виховання.

  2. С. І. Науменко. Музично-естетичне виховання дошкільнят.

  3. Журнал «Музичний керівник» №8,2011 р.

  4. Музичне виховання в ДНЗ (збірник методичних матеріалів) 2007р. «Мандрівець»



Засідання 2.

Заняття – провідна форма музично – освітньої діяльності дошкільників

Прилучення дошкільнят до скарбниці вітчизняного та світового музичного мистецтва має різні форми організації відповідної роботи. Це, передусім, найдоступніша кожній дитині самостійна музична діяльність і найбільш поширена у дитячому садку музика в повсякденні. Це музичні заняття як провідна освітньо-виховна форма, а також музичні розваги й музично-театралізовані свята, які дають дітям змогу відчути художньо-естетичну природу музики і пластики як мистецтв вияву людських емоцій та почуттів, взаємодії виконавців і глядачів. Розглянемо сучасні педагогічні підходи до організації музичної діяльності дошкільнят та особливості кожної форми роботи.

Передумовою гармонійного й різнобічного музичного розвитку дітей, який має забезпечуватись у дошкільному закладі, є гуманізація музично-педагогічного процесу: дитина з її особистісними та індивідуальними особливостями – головний об’єкт уваги музичного керівника й вихователя, а весь процес навчання та виховання будується на основі їхньої співпраці й співтворчості з урахуванням вікових можливостей та зони найближчого розвитку дітей, зацікавлень кожного вихованця, його музичних успіхів, з повагою до будь-яких творчих проявів.

Дитинству властиві сміх і радість. Вони є невіддільними від нього. Тому так важливо зберігати, а може, й культивувати почуття гумору. Що може для цього зробити гра?

Театралізовані ігри користуються у дітей незмінною любов'ю. Дошкільники із задоволенням включаються у гру: відповідають на запитання ляльок, виконують їх прохання, дають поради, перевтілю­ються в той чи інший образ. Малюки сміються, коли сміються персо­нажі, сумують разом з ними, застерігають про небезпеку, плачуть над невдачами улюбленого героя, завжди готові прийти на допомогу.

Беручи участь у театралізованих іграх, діти знайомляться з навко­лишнім через образи, барви, звуки. Великий і різнобічний вплив теат­ралізованих ігор на особистість дитини дає можливість використову­вати їх як сильний, але ненав'язливий педагогічний засіб, адже малюк під час гри відчуває себе розкуто, вільно. Дитині подобається весело гратися, особливо з однолітками. Але придивіться до малюків, які граються самостійно. їхні обличчя напружені, серйозні, не видно усмішок, не чутно сміху. Та й не дивно. Адже діти у грі наслідують дорослих. А якими вони бачать нас? Завжди стурбованими, заклопо­таними, зайнятими справою — відповідальною, важливою, потрібною людям.

Відомо, що гра — справа серйозна, але водночас і весела. Та чи ба­гато ми знайдемо педагогічних праць, які рекомендують розвивати почуття гумору? Як це не дивно, а в дошкільній педагогіці гумор має незначне місце, і лише завдяки нашим майстрам художнього слова він не зник повністю. Якби не було, скажімо, Г. Бойка, К. Чуковського, С. Маршака, гумор, пустотливий жарт були б тільки з тими дітьми, яким пощастило на веселого педагога, батьків.

Щоправда, гумор іноді гостює у наших дітей і в дні свят, які прово­дяться в дитячому садку, а також на спеціально підготовлених занят­тях. Але організувати дітей може далеко не кожний. Чи не тому так нудно буває в дитячому садку, де вихователями працюють випадкові люди чи ті, хто обрав собі професію, не оцінивши об’єктивно своїх можливостей?

Своєрідність дитячої самостійної музичної діяльності зумовлена власною ініціативою дитини, її бажанням звертатися до свого музичного та музично-рухового досвіду за різних життєвих обставин. Тож вихователі та батьки мають підтримувати щонайменшу активність малят, коли вони у вільний час пригадують знайомі співаночки, музичні забави, таночки; використовують в ігрових ситуаціях іграшкові музичні інструменти; звертаються до улюбленого музичного репертуару й варіюють його; ініціюють гру в музичне заняття, оркестр, театр; влаштовують у групі міні-концерти для ляльок і дітей; роблять перші творчі спроби – вигадують музично-ігрові образи та танцювальні рухи, виспівують власне ім’я, імпровізують мелодії та музикують на улюбленому дитячому інструменті, вдаються до музично-пісенно-пластичного супроводу гри, казки тощо. Дорослий спостерігає за дітьми й опосередковано впливає на них, створюючи сприятливі умови для самостійної діяльності.

Потяг до музики викликатиме в малих сама атмосфера повсякденного звертання до неї як до джерела життєво необхідних приємних вражень. Емоційний досвід дитини збагачуватиметься у повсякденні завдяки звучанню гарних мелодій, що їх виконують дорослі й діти, та в запису, перегляду мультфільмів і телепередач; слуханню казок у музичному супроводі, української народної музики та музики інших народів, музичних творів з класичної вітчизняної й світової спадщини та сучасних, адресованих дітям. Введення музики у щоденний побут дошкільнят потребує від вихователів, музичного керівника, інструктора з фізичного виховання доброго естетичного смаку і творчої вигадки, своєчасної підтримки дитячих пропозицій щодо добору музики і застосування її у різних ситуаціях.

Одне з головних завдань вихователі – педагогічно доцільно використовувати музику в різних видах дитячої діяльності, зокрема в ігровій, заохочуючи малят брати участь у народних іграх, супроводжуваних піснею, розігрувати дитячі пісеньки, мирилки, драматизувати казки; у художній – у малюванні, ліпленні народної іграшки, витинанні: а також під час читання художніх творів, ознайомлення з природними явищами, бесід з дітьми на заняття х з розвитку мовлення, в ранковій та ритмічній гімнастиці, в різних побутових ситуаціях, у час дозвілля в групі, на прогулянці тощо.

РОЗДІЛ 1. Провідна форма організації музично-освітньої діяльності дошкільнят – музичні заняття. В них бажаною є атмосфера поваги до особистості кожної дитини, до її інтересів, думок про музику, заохочення до індивідуальної виразності виконавства, підтримка творчих проявів дітей.

Поряд з універсальним схваленням («Молодець!») доцільно вдаватися до мотиваційної оцінки музично-естетичної діяльності вихованців («Сьогодні привітальні жести у всіх дітей особливо щирі. Кожен з вас злагоджено рухався з усіма») чи однієї дитини («Сашко-Півник такий поважний і дуже ритмічний»; «Оксаночка дуже вигадлива у своїй імпровізації»); до порівняння сьогоднішніх успіхів малого з його власними попередніми діями, а не когось іншого.

Особистісному зростанню дитини у процесі музичної діяльності сприятиме створення проблемних ситуацій морального вибору. Скажімо, всі прагнуть стати парами, а хтось, виявляється, зайвий. Вихователь не поспішає втручатися – нехай малі самі звернуть на це увагу і знайдуть вихід: хтось утворить трійку замість пари, або «зайвий» здогадається взяти музичний інструмент і приєднатися до музичного керівника, акомпануючи йому, абощо.

Музичний керівник – співтворець музики, посередник між композитором і слухачем-дитиною. Його майстерність сприяє збагаченню естетичного сприймання дошкільнят, емоційному переживанню ними музичного твору, усвідомленню виконавського характеру музичного та музично-пластичного мистецтва. Отже, доцільно творчо організовувати музичне сприймання дітей, вдало використовувати й варіювати традиційні й нові методичні прийоми впливу. Так, класичну музику не варто тлумачити надто примітивно – краще давати загальне естетичне спрямування, щоб дитина мала змогу індивідуально відчути і зрозуміти її. Відповідне сприймання фольклорних зразків сучасними дітьми забезпечуватиметься наближенням атмосфери музичного заняття д народного побуту і традицій; поєднанням у свідомості дошкільнят культурного минулого з їхнім теперішнім досвідом. Музичний доробок сучасних авторів бажано асоціювати з нинішніми життєвими враженнями і почуттями дитини.

Під час програвання музичного твору педагог має всіляко використовувати позицію «разом з дітьми», особистим прикладом показуючи, як висловлюється власне ставлення до музичного явища. Вихованцям бажано побачити його зацікавлення музично-дидактичним іграми, активність у музично-рухових діях, у співі, грі на музичних інструментах, щоб усвідомити: вони разом із зацікавленим дорослим захоплюються грою., водять хоровод, розважаються в рухливій забаві, співають тощо.

Варто збирати дітей як на групові заняття, так і на заняття підгрупами й індивідуальні заняття. Старші дошкільнята можуть засвоювати українські танцювальні рухи «хлопчачими» та «дівчачими» підгрупами; у різновіковій групі деякі пісні краще розучувати з окремою підгрупою молодших або старших дітей; можна індивідуально запропонувати послухати музику й відтворити її рухами вихованця, який тривалий час не відвідував садок, корисно вдатися до спільного музикування зі здібною дитиною.

1.1. Виховне значення занять.

Основна форма освітньої роботи з діть­ми — музичні заняття, в ході яких здійс­нюється систематичне, цілеспрямоване і всебічне виховання і формування музич­них здібностей кожної дитини.

Заняття передбачають чергування різних видів діяльності (спі­вів, ритміки, слухання музики, гри на дитячих інструментах, ознайомлення з елементами музичної грамоти) і забезпечують цим самим різносторонній розвиток музичних здібностей дітей. Заняття сприяють вихованню багатьох позитивних якостей особистості ди­тини. Об'єднують дітей спільними радісними, естетичними пережи­ваннями, спільними діями, вчать культури поведінки, вимагають певної зосередженості, вияву розумових зусиль, ініціативи й твор­чості. Заняття справляють безсумнівний вплив на інші форми ор­ганізації дітей. Самостійна музична діяльність дітей буде активні­шою, захопленішою на основі знань, здобутих на заняттях, і набу­тих умінь і навичок. Свята, розваги минатимуть успішніше, цікаві­ше, якщо вивчені на заняттях пісні, танці, хороводи діти виконають виразно і невимушено.

Музичні заняття проводяться одночасно з усією групою. їхня структура, зміст залежать від навчальних завдань і віку дітей. Перший рік життя розглядається як підготовчий етап до навчання, що ґрунтується на активному спілкуванні дорослого і малюка. З дітьми півторарічного віку заняття проводяться 10—12 хвилин спочатку невеликими підгрупами, а далі зі всіма разом. Починаю­чи з другої групи раннього дитинства в усіх наступних групах ди­тячого садка музичні заняття проводяться двічі на тиждень.

Зміст занять включає навчання співу, слухання музики, ритмі­ки, елементів музичної грамоти, гри на дитячих інструментах. Обсяг знань з цих видів діяльності визначений програмою і зав­даннями музичного виховання для кожної вікової групи дитячого садка.

Зупинимося на деяких загальних питаннях, які розкривають зміст занять.

На музичних, як і на інших, заняттях здійснюється загальновиховна робота, розвиваються спеціальні здібності, формується твор­че, ініціативне ставлення до навчального матеріалу. Вимоги до якості засвоєних навичок ускладнюються і зростають від групи до групи.

Відмінним є те, що дітей тут навчають одразу кількох видів музичної діяльності (співу, рухів і т. ін.), чого немає, скажімо, на заняттях з малювання, ліплення, лічби та ін. Зазначимо, що фіз­культурні заняття також включають різноманітну дитячу діяль­ність—вправи гімнастичного типу, ігри, перешиковування, але вони спрямовані тільки на розвиток рухів.

Складність побудови занять полягає в тому, що педагогові тре­ба вміло переключати увагу дітей з одного виду діяльності на ін­ший, не знижуючи емоційного піднесення, коли звучать твори, різ­ні за тематикою, настроєм.

Друга складність — послідовність розучування навчального ма­теріалу: попереднє ознайомлення, засвоєння навичок у процесі навчання, повторення, закріплення, виконання вивченого. На од­ному занятті етапи розучування того чи того твору можуть не збі­гатися. Наприклад, з трьох пісень, над якими ведеться робота, од­на добре засвоєна і виразно виконується, друга прослуховується вперше, третя тільки розучується. Аналогічний процес навчання ритміки — в новому танці діти засвоюють окремі його елементи, а знайому музичну гру повторюють.

1.2. Вимоги до побудови заняття.

Готуючи музичне заняття, педагог пови­нен враховувати такі вимоги:

розумове, фізичне, емоційне навантаження дітей; послідовний розподіл видів діяльнос­ті, розучуваного репертуару;

наступність у розвитку музичних здібностей, освоєнні навичок, знань, розучуванні музичного репертуару;

варіативність і відповідність віковим можливостям дітей.

Розглянемо ці вимоги.

Навчальний матеріал різний за ступенем складності. Завдання, які вимагають достатньої розумової активності, великої уваги, слід давати дітям на початку заняття, враховуючи ступінь навантажен­ня, і в ході його. Перед співами, наприклад, не слід виконувати фізично важкі вправи, бо вони порушують ритм дихання і заважа­ють якісному співові. Необхідно також до кінця заняття знизити інтенсивність рухів та загальне навантаження.

Характер діяльності викликає в дітей різні емоції. Весела, ці­кава гра підвищує активність, тому їх краще провести не на по­чатку заняття, а після виконання складніших завдань.

У практиці навчання вважається доцільним розподіл різних ви­дів діяльності в такій послідовності. На початку заняття даються невеликі музично-ритмічні вправи, частіше тренувального характе­ру (окремі елементи танцю, шикування, необхідні для нового тан­цю, хороводу, святкового маршу). Ці рухи організовують увагу ді­тей і готують їх до завдань, що вимагають слухової уваги. Після вправ діти сідають, слухають музику і співають. Спів включає різ­номанітні вокальні вправи, виконання творчих завдань, вправ на розвиток музичного слуху, розучування 2—3-х пісень. Наступним етапом навчання є музично-ритмічна діяльність у формі гри, весе­лого танцю, хороводу. Спокійні завдання, чергуючись із динаміч­ними, дають змогу рівномірно розподіляти фізичне навантаження.

Структура занять має забезпечити необхідну послідовність за­своєння репертуару, програмних навичок, умінь. Послідовність включення навчального матеріалу визначається виховними та ос­вітніми завданнями, тематикою громадських і традиційних свят, змістом ознайомлення з природними явищами. Складніше визначи­ти етапи оволодіння навичками музичного сприймання та вико­нання. Лише деякі навички можна освоювати в певній послідовно­сті, наприклад окремі елементи танцю (крок польки, змінний крок та ін.), гімнастичні вправи, перешиковування в коло, в пари, із за­гального кола в маленькі кільця, чи викладати дітям деякі відо­мості про музику. Основні співочі, ритмічні навички і навички му­зичного сприймання засвоюють через постійні вправи, повторення на основі ускладнення репертуару, який допомагає удосконалюва­ти дитячі навички.

Структура занять має бути гнучкою і залежно від віку дітей, змісту, особливостей матеріалу видозмінюється. Можна розпочати заняття без ритмічних вправ, із співів чи слухання музики, а та­кож з виконання нової пісні чи п'єси для рухів. У групах ранньо­го і молодшого дошкільного віку заняття мають вільніший, неви­мушеніший, ігровий характер. Деякі види музичної діяльності мо­жуть бути взаємопов'язаними: співи і слухання музики мають супроводитися різними ігровими діями. Наприклад, пісню М. Раухвергера «Пташечка» починають співати малюки всі разом, і на сло­ва «Полетіла пташка... ай!» то одна, то друга дитина, зображую­чи пташку, «летить» — бігає по кімнаті. У свою чергу рухи часто супроводяться пісеньками, примовками, які диктують послідовність ігрових дій.
1.3. Планування та облік музичних занять.

Планування — одна з важливих умов організації педагогічного процесу.

Музичні заняття вимагають обов’язкового планування з ураху­ванням поточних і перспективних виховних завдань.

У «Програмі виховання в дитячому сад­ку» навчальний матеріал розподілений по кварталах. Але не враховано конкрет­ні умови кожної дошкільної установи: природа, оточення, індиві­дуальні особливості дітей даної групи. З огляду на це доцільно складати перспективний план. Він допомагає педагогові уявити послідовність розучування пісні, танцю, хороводу, накреслити за­гальні завдання роботи над цими творами протягом кількох занять, показує поступове ускладнення репертуару. Музичний керів­ник веде водночас роботу в різних вікових групах, і перспективне планування допомагає йому успішно здійснювати музичне вихован­ня всіх дітей.

Розглянемо перспективний план навчання на заняттях, складе­ний на 2—3 місяці. В ньому плануються:

всі види музичної діяльності;

обсяг умінь і навичок;

репертуар зі всіх видів музичної діяльності;

перевірка знань, якість виконання, рівень загального і музич­ного розвитку дітей.

При плануванні різних видів музичної діяльності уточнюють­ся їхні завдання. Наприклад, у старших групах висуваються такі завдання: спів — засвоєння вокальних навичок у процесі розучу­вання пісень; вправи, які розвивають співочий голос, слух, підготовлюють до ознайомлення з нотною грамотою: пісенна творчість. Музично-ритмічні рухи — засвоєння рухових навичок у танцях, хо­роводах, індивідуальне творче зображення персонажів в іграх, ви­разність рухів, музично-ігрова й танцювальна творчість. Слухання музики — виховання інтересу до музики, активного сприймання її, засвоєння початкових відомостей про музику. Виконання на дитя­чих музичних інструментах — техніка гри на окремих інструмен­тах, навички індивідуальної гри, прийоми колективного злагодже­ного виконання.

Плануючи обсяг знань і навичок дітей у тих чи тих видах ді­яльності, не слід механічно переписувати їх із програми, зазнача­ти лише ті, які необхідні для виконання даного репертуару. Так, при розучуванні української народної пісні «Веснянка» у плані за­значається таке: вчити наспівного співу в пожвавленому темпі, правильно співати мелодію (побудовану на широких інтервалах), виразно виконувати динамічні і темпові відтінки. Ці навички від­повідають програмі, але тут визначено конкретні вимоги, які став­ляться до виконання саме цієї пісні.

У плануванні репертуару з усіх видів музичної діяльності за­значаються місяці — час для розучування певної пісні, гри, вправи. Це дає змогу визначити кількість творів, потрібних для занять.

Перспективний план включає завдання з перевірки засвоєних дітьми знань: музичного слуху, співочого голосу, виразності рухів, творчих виявів.

Враховувати слід ті показники, які піддаються перевірці і є найбільш значущими. Наприклад, у співі можна орієнтуватися на такі показники засвоєння репертуару: виконання простих пісень без супроводу інструмента, виразний спів із супроводом, кількість дітей, які знають ту чи іншу пісню, і т. ін.; показники засвоєння співочих навичок: кількість дітей, що співають правильно і непра­вильно; показники розвитку музикального слуху: розрізнення зву­ків за висотою, довготою, вміння прислухатися і підстроїтися до співу дорослого і т. ін. У ритмічних рухах можна також перевіри­ти якість виконання знайомих танців, ігор, хороводів, якість за­своєння окремих елементів танцю, можливість творчого вияву у грі, танці. Навички сприймання у процесі слухання музики можна перевірити так. Педагог з'ясовує, наприклад, чи можуть малюки розрізняти веселу і спокійну музику, а старші дошкільники —музичний вступ, найяскравіші засоби музичної виразності у новій п'єсі. Аналогічно плануються завдання з ритміки, слухання музи­ки, гри на дитячих музичних інструментах.

Календарний план включає програмні вимоги поточного заняття, репертуар і деякі найістотніші методичні прийоми.

План складається на 1—2 тижні, тобто включає 2 чи 4 заняття. Оскільки заняття мають достатній обсяг навчального матеріалу, різні види діяльності, то доцільно відбити це в плані. Треба праг­нути до того, щоб навчання йшло організовано, чітко.

В обліку мають фігурувати імена дітей, щоб можна було зробити висновок про їхній розвиток. Якщо дітей опитують індиві­дуально і перевіряється, скажімо, засвоєння якогось елемента танцю, то можна поруч їхніх імен ставити певні умовні позначки для фіксування якості їхніх відповідей (наприклад, + чи —).

Під кінець навчального року підводяться підсумки вивченої програми. Діти виконують завдання, в яких визначається рівень їхнього музичного розвитку з видів музичної діяльності — співу, слухання музики, ритміки.

1.4. Роль вихователя і музкерівника.

Серед питань, які турбують педагогіку на сучасному етапі розвитку чимало таких, що стосуються розподілу обов’язків між працівниками дитсадка, зокрема про роль вихователя на музичному занятті.

Слід зазначити, що це питання розкрите в методиках музичного виховання дошкільнят різних авторів. Коротко нагадаємо: за меодикою, провідна роль на музичному занятті в дошкільному закладі належить муз керівникові. Він планує свою роботу, розробляє заняття, готує атрибути й ілюстрації, добирає фонограми музичних творів. Проводить слухання музики, здійснює показ музично-ритмічних рухів. Визначених програмою, навчає пісень і таночків.

Вихователь також бере активну участь у музичних заняттях: співає разом з дітьми, закріплює з ними танцювальні рухи (адже уз керівник у цей час грає на інструменті), розучує фрагменти інсценівок тощо. Для цього муз керівник консультує вихователів, ознайомлює їх із музичним матеріалом.

Позаяк на музичних заняттях часто використовуються ігрові та сюрпризні моменти, то в них вихователь відіграє важливу роль як активний співучасник ігор, особливо під час ознайомлення дітей з ними та розучування їх.

Сценарії свят і розваг складаються музичним керівником та обговорюються на педрадах. Тут визначається також участь вихователя у святковому дійстві, обговорюються оформлення зали, атрибутика та костюми. Вихователь розучує з дітьми вірші, готує сценки та інсценівки.

Варто відзначити, що в дружних, творчих колективах запитання «чому я маю допомагати муз керівникові?» у вихователя не виникає, оскільки в усіх спільна мета – щасливі, здорові, розвинені діти. Тут вихователі подбають і про костюми для дітей, і про оригінальні атрибути, беруть на себе ролі різних персонажів під час свят, розваг, занять, а муз керівник не залишить без уваги тих занять вихователя, де використання музики є доцільним. Разом створюють колеги конспекти інтегрованих занять, сценарії спортивних свят, спектаклів. А успіх проведених дійств завжди ділиться на всіх, хто їх готував.

Конспект інтегрованого заняття (музика, розвиток мовлення та ознайомлення з навколишнім)

"Хочу вам відкрити таємницю, що вода і музика - сестриці"

Мета: сформувати у дітей цілісні уявлення про взаємозв’язок музики і води на прикладах класичної та дитячої музики, з частковим включенням елементів сучасної академічної музики та важкого року; розвивати вміння самостійно характеризувати музику, спонукати висловлювати думки щодо прослуханих творів, поповнити словниковий запас;ознайомити з новою піснею, проілюструвати зміст пісні за допомогою ейдетики, викликати у дітей емоційний відгук на музику; розширити знання дітей про народні свята, звичаї та обряди.


Основні завдання:

навчальні - ознайомити з результатами дослідження впливу музики на структуру води у художньо-образній формі: активізувати сприйняття музики засобами словесних образних порівнянь; закріпити елементарні знання про творчість Петра Чайковського; використовувати сучасні технології розвитку у дітей музикальності;використовувати метод диференціації;

розвивальні - формувати навички чистого інтонування мелодії голосом й ансамблеві навички в інструментальному музикуванні; розвивати співоче дихання, тембровий слух і чуття ритму; збагачувати музичний досвід; спонукати до творчості засобами ігрових ситуацій; розвивати креативне мислення, формувати уяву, фантазію;

виховні - залучати до надбань української та світової музичної культури; виховувати слухацьку культуру, музично-естетичні смаки та вподобання.
ХІД ЗАНЯТТЯ.

Музичне привітання.
  1   2   3   4   5

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Методичні рекомендації Пріоритети діяльності вихователя, класного...
Особливості планування роботи вихователя школи-інтернату та організації виховної роботи в класі на основі проектування особистості...

Використання комп’ютерних технологій та ресурсів Internet на уроках української літератури
...

Перспективний план роботи Гаї-Дітковецької загальноосвітньої школи...
Педагоги дійшли висновку, що саме в нашій школі з нашими учнями, нашими батьками І нашими колегами ідея школи вдосконалення взаємин,...

План роботи заступника директора з навчальної роботи
Організація нвп на основі Статуту школи, навчальних планів, нормативних документів мон україни

План роботи
Аналіз роботи школи в 2014/2015 навчальному році та основні завдання на 2015/2016 навчальний рік

Тема: Види мистецтва та специфіка їх художньо-образної мови. Просторові,...
Просторово-часові (синтетичні) види мистецтв. Поняття «образ» у мистецтві. Світ людини

План роботи новопідгороднянської середньої загальноосвітньої школи...
Розділ аналіз навчально-методичної та виховної роботи за минулий навчальний рік та основні завдання на новий навчальний рік

План Мистецтво, кіно І телебачення. Архітектура, як складова частина...
Образотворче мистецтво, його значення, різновиди, жанри. Специфіка художніх образів

Перспективний план роботи педагогічного колективу Володимирівської загальноосвітньої школи
...

О. О. Красовська
В умовах модернізації національної системи освіти постає необхідність переос­мислити накопичену практику підготовки педагогів початкової...



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації

f.lekciya.com.ua
Головна сторінка