Пошук по сайту


1. інтелектуальна власність: поняття та її роль для розвитку економіки поняття інтелектуальної власності

1. інтелектуальна власність: поняття та її роль для розвитку економіки поняття інтелектуальної власності

Сторінка1/15
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15

Тема 1. ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ: ПОНЯТТЯ ТА ЇЇ РОЛЬ ДЛЯ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ


  1. Поняття інтелектуальної власності.

  2. Інтелектуальна власність як один з визначальних факторів розвитку економіки.

  3. Об’єкти і суб’єкти права інтелектуальної власності.

  4. Еволюція інтелектуальної власності в Україні.

  5. Законодавча база інтелектуальної власності в Україні.

  6. Структура національної системи охорони інтелектуальної власності.

  7. Міжнародна система інтелектуальної власності.

1.1. Поняття інтелектуальної власності.


Під власністю звичайно розуміють право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктом власності. Розрізняють матеріальні і нематеріальні об'єкти власності. Матеріальні об'єкти, наприклад, автомобілі, будинки - відчутні на дотик. Нематеріальні об'єкти, приміром, такі як винахід, музичний твір невідчутні. Об'єкти інтелектуальної власності відносяться до нематеріальних, невідчутних об'єктів.

Найбільш важливою характеристикою власності є те, що власник може використовувати її на свій розсуд і ніхто не має права законним чином використовувати цю власність без його дозволу. Зрозуміло, власник може дозволити іншим користуватися його власністю, але на законних підставах. Використання ж власності без дозволу її власника є незаконним.

Перш ніж скористатися власністю, потрібно заволодіти нею. Незаконно заволодіти матеріальним об'єктом власності, наприклад, автомобілем, важче ніж об'єктом інтелектуальної власності. До того ж матеріальний об'єкт можна легко розпізнати. Інша справа – об'єкт інтелектуальної власності. У багатьох випадках, щоб заволодіти ним, досить одержати про нього тільки інформацію (наприклад, про ідею винаходу у процесі бесіди). У цьому випадку важко, а часто і неможливо визначити, хто насправді є власником такого об'єкта. З цією особливістю пов'язана підвищена складність охорони і захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності.

Що ж розуміють під терміном “інтелектуальна власність”? Інтелектуальна власність (ІВ) у широкому розумінні означає закріплені законом права на результати інтелектуальної діяльності у виробничій, науковій, літературній і художній сферах.

Інтелектуальна діяльність – це творча діяльність, а творчість – це цілеспрямована розумова робота людини, результатом якої є щось якісно нове, що відрізняється неповторністю, оригінальністю, унікальністю. Чим вищий інтелектуальний потенціал індивідуума, тим цінніші результати його творчої діяльності - інтелектуальна власність.

Інтелектуальна власність має подвійну природу. З одного боку, творець (автор) об'єкта інтелектуальної власності має виняткову можливість розпоряджатися цим результатом на свій розсуд, а також передавати це право іншим особам, тобто воно подібне з правом власності на матеріальні об'єкти (майновим правом). З іншого боку, поряд, з майновим правом існує деяке духовне право творця на результат своєї творчої праці, так зване право автора. Тобто автор має одночасно сукупність особистих немайнових (моральних) прав, що не можуть відчужуватися від їхнього власника в силу їхньої природи та майнових прав. Іншими словами, якщо майнове (економічне право) на результат творчої праці може бути віддільним від творця (переданим іншій особі в обмежене чи необмежене користування), то моральне (немайнове) право автора невіддільне від автора і ніколи не може бути передане іншій особі. Майнові і особисті (немайнові) права на результат творчої діяльності взаємозалежні і найтіснішим чином переплетені, утворюючи нерозривну єдність. Двоякість права – найважливіша особливість інтелектуальної власності.

Іншою особливістю об'єктів інтелектуальної власності є те, що права на них обмежені в часі. Наприклад, типовий термін охорони винаходу - 20 років. Охорона майнових прав на об'єкти авторського права в Україні діє протягом всього життя автора і додатково 70 років після його смерті. Але особисті немайнові права автора охороняються безстроково.

1.2. Інтелектуальна власність як один з визначальних факторів розвитку економіки.


Усі країни з високорозвинутою ринковою економікою відзначаються високим рівнем освіти, науки і культури. Саме це зумовлює і визначає рівень цивілізованості того чи іншого суспільства. Вони ж є результатом творчої діяльності людини, оскільки стан і освіти, і культури визначається рівнем розвитку науки. Творчий потенціал людини поступово, але неухильно починає домінувати в усіх виробничо-економічних структурах і саме інтелектуальний потенціал людини буде визначати інтенсивні шляхи становлення нової цивілізації.

До недавнього часу власність була чітко матеріалізована (земля, споруди, комунікації тощо) і тільки науково-технічний прогрес показав, що рушійною силою його є нематеріальна – інтелектуальна власність. Міжнародний досвід свідчить, що першоосновою індустріальної могутності США, Японії, Німеччини та ін. розвинених країн є ІВ, втілена у передові технології виробництва та управління.

Експерти ООН з промислового розвитку дійшли висновку: якщо раніше провідна роль в зростанні економіки держави належала природним ресурсам, які надавали тій чи іншій країні переваги в системі світових господарських зв’язків, то зараз на передній план виступає рівень розвитку людських ресурсів – кваліфікація, майстерність, вміння як основа інтелектуального потенціалу нації.

Багатство суспільства складається як з матеріальної складової так і з інтелектуального потенціалу й активного його використання. Дослідження взаємозв’язку між вкладеннями в “людський капітал” (інтелектуальну власність) і економічним зростанням, проведене в США і Росії показало, що збільшення інвестицій в розвиток інноваційного потенціалу порівняно з інвестиціями в матеріальну базу дає змогу успішно долати економічні кризи.

Ефективне використання результатів інтелектуальної(творчої) діяльності, що формує досить важливий і специфічний сегмент ринку України, у недалекому майбутньому повинно зайняти таке ж чільне місце у загальнонаціональному ринку товарів та послуг, як і у розвинених країнах світу. Зокрема, обсяг торгівлі інтелектуальним продуктом у США займає друге місце в загальному обсязі. Як свідчить світова практика, на результати інтелектуальної діяльності припадає до 35% капіталу передових фірм та підприємств. Так у “Microsoft”, вартість результатів інтелектуальної діяльності(нематеріальних активів)в десятки – сотні разів перевищує вартість матеріальних активів.

Після проголошення незалежності Україна обрала модель розвитку на основі ринкової економіки. Як відомо, ринкова економіка характеризуються не тільки конкуренцією товарів та послуг, а й конкуренцією їх якості. На даному етапі науково-технічного розвитку суспільства конкурентоспроможним може бути лише продукт, виготовлений на основі сучасних наукомістких технологій, основою яких є об’єкти інтелектуальної власності. Нині вважається, що для широкого кола промислових підприємств прибуток забезпечується на 50% за рахунок технології, на 30% за рахунок маркетингу і лише на 20% за рахунок виробництва.

Насиченість матеріального виробництва високими технологіями (інтелектуальним ресурсом) – найважливіша характеристика сучасних розвинутих країн. Оскільки технологія є специфічними знаннями про потрібні блага (технологія продукту) і як інтелектуальним об’єктом створити ці блага (технологія процесу) та керувати цими процесами (технологія управління).

У межах теорії економічного розвитку науково-технічного прогресу як джерела розвитку, добробуту відводиться першочергова роль. При цьому не тільки знання та інформація, а й науково-технічні розробки розглядаються не як безкоштовні ресурси, а як інтелектуальний товар, який повинен бути оплачений. Такий підхід дає змогу розглядати ринкову економіку як систему, що сама розвивається, рушійною силою якої є суб’єкти господарювання, що здійснюють інновації.

У сучасних умовах суб’єкти господарювання з інтенсивною фізичною працею трансформуються в суб’єкти господарювання інтенсивної розумової праці, що базуються на інтелектуальних та творчих здібностях фахівців. Пропрацювавши протягом робочого дня фахівець залишає підприємству, компанії свій інтелект, який не є матеріальним капіталом. Цей невидимий ресурс належить наприклад, не підприємству, а працівнику, яким може користуватися підприємство і розглядати як інтелектуальний потенціал підприємства, що дає змогу йому розвиватися і успішно вирішувати поставлені перед ним завдання.

Отже, сьогодні, коли знання стали основною сировиною і результатом економічної діяльності, інтелектуальний ресурс став на стільки важливим, що справедливо буде підкреслити, що підприємство, компанія, яка не управляє знаннями, не буде конкурентоспроможною.

Останні дослідження в галузі інтелектуальної власності свідчать про набагато більшу цінність інтелектуальних фондів суб’єктів господарювання порівняно з їх матеріальними ресурсами.

Україні належить кожний третій винахід, зареєстрований в колишньому СРСР, а за потенціалом наша держава не поступається розвиненим країнам світу. Але від того як будуть здійснювати управління інтелектуальним потенціалом залежить не тільки майбутнє суб’єктів господарювання, а й те, наскільки швидко наша країна увійде до числа передових країн.

1.3. Об’єкти і суб’єкти права інтелектуальної власності.


Об'єкт інтелектуальної власності, а точніше – об'єкт права інтелектуальної власності - це законодавче визначений таким результат інтелектуальної діяльності в промисловій, науковій, літературній і художній сферах, що надає його автору особливі немайнові права, а також пов'язану з ним сукупність виключних прав майнового характеру.

Об’єкти інтелектуальної власності є результатом творчої праці людини. Розрізняють два види творчості - технічну і художню. У відповідності до цього всі об'єкти інтелектуальної власності умовно поділяють на дві групи: об'єкти промислової власності і об'єкти авторського права та суміжних прав. Крім того, для зручності, виділяють в окрему групу, так звані нетрадиційні об'єкти інтелектуальної власності, що не зовсім чітко вписуються в ці дві основні групи.



Рис. 1.1. Класифікація об'єктів інтелектуальної власності
Аналізуючи наведений вище перелік об'єктів інтелектуальної власності, визнаємо, що одна група об'єктів інтелектуальної власності є результатом науково-технічної творчості, друга - художньої творчості. Наприклад, винаходи, промислові зразки, корисні моделі, знаки для товарів і послуг є результатом науково-технічної творчості, а твори літератури, науки і мистецтва - художньої творчості.

Перша група використовується переважно у сфері виробництва та надання послуг і сприяє підвищенню технічного рівня суспільного виробництва, його ефективності, забезпечує конкурентноздатність вироблених товарів і послуг. Назву цієї групи – об’єкти промислової власності – дехто сприймає буквально як промислові споруди і устаткування. Але це зовсім не так. Під цією назвою розуміються об'єкти інтелектуальної власності, що знаходять місце у промисловості.

Друга група – об'єкти авторського права і суміжних прав - використовується в гуманітарній сфері для збагачення внутрішнього світу людини, формування його світогляду. Ця група об'єктів інтелектуальної власності, в свою чергу, поділяється на дві частини - власне об'єкти авторського права та твори науки, літератури і мистецтва, і об'єкти суміжних з авторськими прав, до яких відносяться права виконавців творів, виробників фонограм і аудіограм, організацій мовлення.

Перелік об'єктів інтелектуальної власності, наведений на рис. 1.1, не є вичерпним. З розвитком людської цивілізації будуть з’являтися все нові й нові об’єкти інтелектуальної власності, насамперед, в галузі інформаційних технологій, генної інженерії тощо.

Резюмуючи викладене вище, можна прийти до наступного визначення, яке багато в чому пояснює поняття інтелектуальної власності. Об’єкт інтелектуальної власності – це нематеріально виражений результат інтелектуальної діяльності зафіксований на матеріальному носії, що надає його автору або особі, визначеній чинним законодавством, виключне право власності на цей результат, яке набувається, здійснюється та захищається відповідно до законодавче встановлених норм і правил.

Суб’єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об'єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до діючого законодавства чи договору. Відповідно до Закону України “Про власність” суб'єктами права інтелектуальної власності визнаються громадяни (фізичні особи), юридичні особи та держава.

Якщо об’єкт інтелектуальної власності втратив юридичну силу (наприклад, закінчився визначений охоронним документом термін дії, або правоволоділець вчасно не вніс плату за підтримання чинності охоронного документа), то цим об’єктом може скористуватися будь-яка фізична чи юридична особа, тобто він стає суспільним надбанням.

1.4. Еволюція інтелектуальної власності в Україні.


До 1991 року в Україні, як і у всьому колишньому Радянському Союзі, у силу переваги суспільної форми власності і пануючої соціалістичної ідеології, були відсутні спеціальні закони про охорону інтелектуальної власності, а правове регулювання відносин у цій сфері забезпечувалося, в основному, підзаконними актами. Виключенням становив розділ IV – “Авторське право” і розділ VI “Винахідницьке право" Цивільного кодексу УРСР, а також “Положення про відкриття, винаходи і раціоналізаторські пропозиції", затверджене Постановою РМ СРСР від 21.03.1973р.

Загальне законодавство закріплювало можливість широкого використання результатів творчої праці громадян в інтересах держави і суспільства. Наприклад, основною формою охорони винаходів був не патент, а авторське свідоцтво, яке надавало виключне право на використання об’єкта інтелектуальної власності не їхнім творцям, а державі. Авторське законодавство містило істотне вилучення зі сфери виняткових авторських прав. Воно дозволяло вільно використовувати випущені у світ твори на телебаченні/радіо, у кіно і газетах. І авторське право, і патентне право допускали примусовий викуп суб'єктивних прав на творчі досягнення у власників таких прав, можливість видачі примусових дозволів на їхнє використання.

В той же час механізм захисту порушених прав не був ефективним. Передбачені законодавством санкції були незначні, а судова процедура - складною. У результаті при масових порушеннях прав кількість судових справ була мізерною.

Після проголошення незалежності і державотворення України 24 серпня 1991 року, почалося формування спеціального законодавства, що регулює правовідносини у сфері інтелектуальної власності.

Початком становлення законодавства України про інтелектуальну власність вважається, день прийняття Закону України “Про власність”, тобто 7 лютого 1991 року. Цим Законом результати інтелектуальної власності вперше були визнані об’єктами права власності. Деякі норми, що відносяться до інтелектуальної власності, знайшли своє відображення в інших законах України. Першим нормативним актом на шляху створення спеціального законодавства про промислову власність було “Тимчасове положення про правовий захист об’єктів промислової власності і раціоналізаторських пропозицій”, затверджене Указом Президента України 18 вересня 1992 року.

Однак, основними джерелами права промислової власності, що складають основу спеціального законодавства про інтелектуальну власність, є Закони України: “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” (15 грудня 1993 року), “Про охорону прав на промислові зразки” (15 грудня 1993 року), “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” (15 грудня 1993 року).

У той же період були прийняті закони України “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності” (18 грудня 1992 року), “Про охорону прав на сорти рослин” (21 квітня 1993 року), “Про захист від недобросовісної конкуренції" (7 червня 1996 року), “Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем” (5 листопада 1997 року).

У розвиток зазначеного законодавства про промислову власність Державним патентним відомством України було розроблено і прийнято понад 70 підзаконних актів, що регулюють відносини у сфері набуття прав на об’єкти промислової власності.

Основним законом, що регулює правовідносини в сфері авторських і суміжних прав, є Закон України “Про авторське право і суміжні права” (23 грудня 1993 року). Питання правової охорони прав авторів знайшли своє відображення також у постановах Кабінету Міністрів України, серед яких: “Про мінімальні ставки авторської винагороди за використання творів літератури і мистецтва", “Про державну реєстрацію прав автора на добутки науки, літератури і мистецтва”, а також у нормативних актах Державного підприємства “Українське агентство з авторських і суміжних правах”.

Завершальним акордом у розбудові законодавства України у сфері інтелектуальної власності стало прийняття у 2003 році Верховною Радою України Цивільного Кодексу України Книга IV, яка має назву “Право інтелектуальної власності”.

Важливим джерелом права інтелектуальної власності також є міжнародні конвенції і договори, до яких приєдналася Україна.

Таким чином, в Україні вже створена законодавча база, що регулює правовідносини у сфері інтелектуальної власності. Але попереду ще велика робота з його вдосконалення і гармонізації з міжнародним законодавством у цій сфері.

1.5. Законодавча база інтелектуальної власності в Україні.


Правовідносини у сфері інтелектуальної власності в Україні регулюються окремими положеннями Конституції України (ст. 41, 54), Нормами Цивільного кодексу України (Книга IV “Право інтелектуальної власності”). Кримінального, Митного кодексів України, Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В Україні діють 10 спеціальних законів щодо сфери інтелектуальної власності. Це закони України: “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі”, “Про охорону прав на промислові зразки”, “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг”, “Про охорону прав на сорти рослин”, “Про охорону прав на зазначення походження товарів”, “Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем”, “Про авторське право і суміжні права”, “Про захист економічної конкуренції”, “Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів та фонограм”, “Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів господарювання, пов’язаних з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування”.

Окремі норми, що стосуються інтелектуальної власності, містяться в багатьох інших законах України.

У випадку, коли необхідно врегулювати спори щодо прав на об'єкти інтелектуальної власності між фізичними або юридичними особами України та іноземних держав, верховенство перед національними законами мають міжнародні договори, до яких приєдналася Україна. На сьогодні Україна є учасницею 18 багатосторонніх міжнародних договорів у цій сфері.

1.6. Структура національної системи охорони інтелектуальної власності.


За роки незалежності в Україні розбудовано Державну систему правової охорони інтелектуальної власності (рис. 1.2). За здійснення політики у сфері інтелектуальної власності в Україні відповідає Міністерство освіти і науки України. Виконання конкретних функцій у цій сфері Міносвіти делегувало Державному департаменту інтелектуальної власності. Держдепартамент інтелектуальної власності є урядовим органом державного управління, що уповноважений представляти, реєструвати і підтримувати на території України права на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, зазначення походження товарів, топографії інтегральних мікросхем, а також здійснювати реєстрацію об'єктів авторського права: творів науки, літератури, мистецтва, комп'ютерних програм, баз даних тощо. Держдепартамент проводить єдину державну політику у сфері охорони прав на об'єкти інтелектуальної власності. Він здійснює роботи по удосконаленню законодавчої і нормативної бази, міжнародного співробітництва у сфері інтелектуальної власності, забезпечення умов для введення інтелектуальної власності до господарського обороту, підготовки та підвищення кваліфікації фахівців у сфері інтелектуальної власності, взаємодії з громадськими організаціями тощо.

До сфери управління Держдепартаменту включено: Український інститут промислової власності, Українське агентство з авторських і суміжних прав, Інститут інтелектуальної власності і права, а також державні інспектори з питань інтелектуальної власності.

Головною функцією Українського інституту промислової власності (Укрпатенту) є здійснення експертизи заявок на об'єкти промислової власності. Саме його експерти проводять експертизу поданих заявниками матеріалів на предмет відповідності умовам правової охорони і видають експертний висновок. Укрпатент має філію, що надає інформаційні послуги, здійснює патентний пошук.



Рис. 1.2. Структура державної системи охорони інтелектуальної власності
Головною функцією Українського агентства з авторських і суміжних прав (УААСП) є колективне управління правами авторів. УААСП за бажанням автора здійснює підготовку до державної реєстрації об’єктів авторського права і суміжних прав та видачі автору охоронного документу – свідоцтва. Важливою функцією УААСП є надання допомоги авторам щодо захисту їх прав у разі порушення. Державне підприємство “Інтелзахист” опікується питаннями боротьби з порушеннями прав на об’єкти інтелектуальної власності, причому у більшій частині суміжними правами.

Інститут інтелектуальної власності і права виконує функцію підготовки та підвищення кваліфікації фахівців у сфері інтелектуальної власності. Він готує спеціалістів і магістрів по спеціальності “Інтелектуальна власність", а також в рамках підвищення кваліфікації: патентних повірених, патентознавців, професійних оцінювачів прав на об’єкти інтелектуальної власності тощо.

Головним завданням державних інспекторів з питань інтелектуальної власності, є попередження правопорушень у сфері інтелектуальної власності. Інспектори - це повноважні представники Держдепартаменту у регіонах України.

На рис. 1.2 представлені також громадські організації, що безпосередньо переймаються питаннями інтелектуальної власності і з якими тісно співпрацює Держдепартамент.

Всеукраїнська асоціація інтелектуальної власності має міжвідомчий характер. Вона сприяє доведенню основних проблем, що існують у сфері інтелектуальної власності, до відома законодавчої та виконавчої гілок влади.

Особливе місце займає Всеукраїнська асоціація патентних повірених України. За діючим законодавством саме через патентних повірених здійснюється патентування вітчизняних винаходів за кордоном і навпаки. Патентні повірені надають також кваліфіковані послуги фізичним і юридичним особам в питаннях правової охорони, використання та захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності.

Товариство винахідників і раціоналізаторів України займається популяризацією винахідницької діяльності, надає винахідникам і раціоналізаторам посильну допомогу у їх діяльності.

Українська асоціація власників товарних знаків опікується інтересами правоволодільців знаків.

1.7. Міжнародна система інтелектуальної власності.


Основою міжнародної системи інтелектуальної власності є 21 угода. 15 з них регулюють правовідносини у сфері промислової власності та 6 - у сфері авторського права.

Найбільш важливими з них є:

- Паризька Конвенція про охорону промислової власності;

- Мадридська угода про міжнародну реєстрацію знаків;

- Договір про патентну кооперацію (договір РСТ);

- Лісабонська угода про охорону місць походження та їх міжнародної реєстрації;

- Бернська конвенція про охорону літературних і художніх творів;

- Договір ВОІВ по авторському праву;

- Римська конвенція про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення тощо.

Адмініструє ці договори Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ), яка була заснована у 1967 р. на Дипломатичній конференції у Стокгольмі. У 1974 р. ВОІВ отримала статус однієї з 16-ти спеціалізованих організацій ООН. На сьогодні членами ВОІВ є 179 держав, у тому числі і Україна, що приєдналася до 18 угод.

Головними завданнями ВОІВ є:

- поліпшення взаєморозуміння і розвиток співробітництва між державами в інтересах їх взаємної користі на основі поваги до їх суверенітету і рівності;

- заохочення творчої діяльності, сприяння охороні інтелектуальної власності в усьому світі;

- модернізація та підвищення ефективності адміністративної діяльності міжнародних угод, що створені у сфері охорони промислової власності, а також охорона літературних і художніх творів. Контроль за виконанням Угод здійснюють керівні органи ВОІВ.

Конвенція, що засновує ВОІВ, передбачає наявність чотирьох органів: Генеральної Асамблеї, Конференції, Координаційного комітету і Міжнародного бюро ВОІВ (секретаріату).

Генеральна Асамблея ВОІВ, членами якої є держави-члени ВОІВ за умови, що вони також є членами Асамблеї Паризького і (або) Бернського Союзів, а також Швейцарської Конфедерації - країни місця перебування ВОІВ, є верховним органом ВОІВ. На відміну від Генеральної Асамблеї, у Конференції беруть участь усі держави, що є членами ВОІВ. Членами Координаційного комітету є 72 країни, у тому числі Україна. Координаційний комітет - це виконавчий орган Генеральної Асамблеї і Конференції, що виконує консультативні функції.

Генеральна Асамблея і Конференція скликаються на чергові сесії кожні два роки, Координаційний комітет -щорічно. Виконавчим головою ВОІВ є Генеральний Директор, що обирається Генеральною Асамблеєю на шестирічний термін. Секретаріат ВОІВ має назву “Міжнародне бюро”. Секретаріат знаходиться в Женеві.

Членом ВОІВ може стати будь-яка держава - член Паризького або Бернського Союзів, а також будь-яка інша держава, що задовольняє хоча б одній з умов:

- є членом ООН, будь-якої пов'язаної з ООН спеціалізованої установи або членом МАГАТЕ;

- є стороною статуту Міжнародного суду;

- запрошено Генеральною Асамблеєю ВОІВ стати учасником Конвенції про установу ВОІВ.

Крім системи міжнародних угод, які адмініструє ВОІВ, співробітництво країн у сфері інтелектуальної власності здійснюється в межах регіональних організацій, таких як:

- Європейська патентна організація (ЄПО);

- Євразійська патентна організація (ЄАПО);

- Африканська організація інтелектуальної власності(ОАРІ)*;

- Африканська регіональна організація промислової власності (АRІРО).

ВОІВ не наполягає на тому, щоб норми національних законів відповідали нормам міжнародних угод у сфер інтелектуальної власності. Але якщо країна приєдналася до міжнародної угоди, то у правовідносинах з іншими країнами вона повинна керуватися нормами цих угод.
Контрольні питання до теми 1.

1. Що таке інтелектуальна власність? Дайте визначення.

2. Назвіть складові матеріального права на об'єкти права інтелектуальної власності.

3. У чому полягає відміна права власності на об'єкти інтелектуальної власності від права власності на матеріальні об'єкти власності?

4. У чому полягає відміна особистого (морального) права на об'єкт інтелектуальної власності від майнового права на нього?

5. Чи всі результати інтелектуальної (творчої) діяльності є об'єктами інтелектуальної власності. Так чи ні?

6. Які об'єкти інтелектуальної власності є результатом технічної творчості? Яку назву носить ця група об'єктів і чому?

7. Які об'єкти інтелектуальної власності є результатом художньої творчості?

8. Хто може бути суб'єктами інтелектуальної власності?

9. Який орган державного управління відповідає за політику у сфері інтелектуальної власності?

10. Які основні функції виконує ДП "Український інститут промислової власності"?

11. Які основні функції виконує Державний департамент інтелектуальної власності?

12. Які основні функції виконує ДП "Українське агентство з авторських і суміжних прав"?

13. Які основні функції виконує Інститут Інтелектуальної власності і права?

14. Які ви знаєте громадські організації у сфері інтелектуальної власності?

15. Чим є собою міжнародна система інтелектуальної власності?

16. Скільки діє міжнародних договорів, що адмініструються ВОІВ, і до скількох із них приєдналася Україна?

17. Назвіть по три основних міжнародних договори, що відносяться до об'єкта промислової власності та до авторського права і суміжних прав.

18. Який статус і яка структура Всесвітньої організації інтелектуальної власності?

19. Які функції виконує Всесвітня організація інтелектуальної власності?
Літературні та законодавчі джерела до теми 1.

  1. Цибульов П.М., Чеботарьов В.П. Популярно про інтелектуальну власність / За заг. ред. к.е.н. М.В.Паладія. - К.: ТОВ "Альфа-ПіК", 2004. – 56 с.

  2. Дроб'язко В.С., Дроб'язко Р.В. Право інтелектуальної власності: Навч. посібник. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - 512с.

  3. Право інтелектуальної власності: Підручник для студентів вищих навч. Закладів / За ред. О.А. Підопригори, О.Д. Святоцького. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2002. – с. 624.

  4. Інтелектуальна власність: Словник-довідник / За заг. ред. О.Д. Святоцького. - у 2-х т.: Том 1. Авторське право і суміжні права / за ред. О.Д. Святоцького, Р.В. Дроб'язка. Уклад.: В.С. Дроб'язко, Р.В. Дроб'язко. - К.: Видавничий Дім "ІнЮре", 2000. - 356 с. Том 2 Промислова власність / За ред. О.Д. Святоцького, Р.В. Дроб'язка. Уклад.: Г.П. Добриніна, А.В. Кочеткова, Н.І. Мова та ін. - К.: Видавничий Дім "ІнЮре", 2000. - 272 с.

  5. Конституція України: Офіційне видання. - К.: Право, 1996.

  6. Кодекси України:

  • Цивільний кодекс України: Офіційний текст. - К.: Кондор, 2004.

  • Міжнародні договори в сфері інтелектуальної власності, до яких приєдналась Україна.

  • Конвенція про заснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності, підписана в Стокгольмі 14 червня 1967 року та змінена 2 жовтня 1979 року.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   15

поділитися в соціальних мережах



Схожі:

Конспект лекцій розроблений у відповідності до листа Міністерства...
Короп Ігор Володимирович, Ревтюк Євген Антонович, Петренко Віктор Павлович – Інтелектуальна власність /Конспект лекцій для студентів...

План вступ Підприємство в умовах ринкової економіки. Поняття підприємства,...
В умовах ринкових відносин підприємство є основною ланкою всієї економіки, оскільки саме на цьому рівні створюється потрібна суспільству...

Розвиток техніки у другу половину індустріального суспільства. Короткі...
Мета. Засвоєння знань про історію розвитку техніки та роль машин у сучасному виробництві І побуті як знарядь праці; поглиблення І...

Фізичній маятник Історія
Поняття маятника відоме людству з давніх-давен, з тих пір, як існує поняття гравітації

Уроків факультативного курсу з математики для 7 класу по темі „Історія математики”
Мета: Узагальнити поняття натуральних чисел І сформулювати їх властивості, ввести поняття кількісних І порядкових натуральних чисел....

Урок вивчення нового матеріалу
Мета уроку: ввести поняття про міцність атомних ядер, з’ясувати фізичний зміст поняття «дефект мас», навчити учнів розв’язувати стандартні...

Вплив фізики на суспільний розвиток та науково-технічний прогрес....
Мета уроку: дати поняття про фізичну картину світу, показати його матеріальну єдність, своєрідність форм руху матерії; формувати...

Реферат на тему: “ Концепція Платона
Платоном та Арістотелем. Важливим поняттям цієї концепції є поняття дійсності або реальності. У випадку, коли пізнання спрямовано...

Розділ поняття про валеологію. Об'єкт, метод та методологічні основи, історія розвитку науки 4

Організаційні форми виховної роботи Поняття позакласної та позашкільної виховної роботи
Важлива роль у вихованні учнів, розширенні й поглибленні їхніх знань, розвиткові творчих здібностей належить спеціально організованій...



База даних захищена авторським правом © 2017
звернутися до адміністрації

f.lekciya.com.ua
Головна сторінка